ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09.09.2004                              Справа N 2-8/1280-2004

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                             головуючого (доповідача),

                             суддів

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача

розглянувши  у               ТзОВ "КД"

відкритому

судовому засіданні

касаційну  скаргу

                             від 3 лютого 2004 року

на рішення                   господарського суду Автономної

                             Республіки Крим

та постанову                 від 15 квітня 2004 року

                             Севастопольського  апеляційного

                             господарського суду

у справі                     №   2-8/1280-2004

за позовом                   ТзОВ "КД"

до                           фірми "АР"

про                          стягнення 84832 грн.,

                       В С Т А Н О В И В:

У грудні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Автономної  Республіки Крим з позовом до відповідача про стягнення

збитків в сумі 80000 грн.,  пені в сумі 2912 грн.,  інфляційних  в

сумі 1920 грн.

Рішенням господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим  від 3

лютого 2004 року провадження по справі в частині стягнення пені та

індексу  інфляції  в розмірі 4832 грн.  припинено.  В решті позову

відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від

15 квітня 2004 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі ТзОВ "КД" просить скасувати судові рішення, як

прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши правильність застосування  судами,  при  прийнятті

оскаржуваних  рішень,  норм  матеріального і процесуального права,

суд вважає,  що касаційна скарга не підлягають задоволенню з таких

підстав.

Відповідно до  ст.  161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         зобов'язання повинні

виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно  до

вказівок  закону,  акту  планування,  договору,  а при відсутності

таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.  162 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
          одностороння  відмова  від

виконання  зобов'язання  і  одностороння  зміна  умов  договору не

допускаються.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  23  січня  2003  року   між

сторонами  у  справі  був  укладений договір купівлі-продажу майна

бази відпочинку "А",  розташованої за адресою:  м.  Керч, яке було

передано відповідачу по акту прийому-передачі від 23.01.2003 року.

Розглядаючи справу,  суд  встановив,  що  згідно п.  2.1 вказаного

договору розрахунок проводився як в грошовій,  так і в натуральній

формі.

 Відповідач, порушуючи умови укладеного договору, свої обов'язки в

частині повного розрахунку за отриманий об'єкт не виконав.

Згідно ст.  203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         (чинного  до  1  січня  2004

року),  у  разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання

боржником він зобов'язаний відшкодувати  кредиторові  завдані  цим

збитки.  Під  збитками  розуміються витрати,  зроблені кредитором,

втрата або пошкодження його майна,  а також не одержані кредитором

доходи,  які  він  одержав  би,  якби  зобов'язання  було виконано

боржником.

Згідно ст. 209 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         особа, яка не

виконала  зобов'язання  або  виконала його неналежним чином,  несе

майнову відповідальність  лише  при  наявності  вини  (умислу  або

необережності), крім випадків, передбачених законом або договором.

Шкода підлягає  відшкодуванню  за умови безпосереднього причинного

зв'язку між протиправними діями особи і самою шкодою.

Відсутність причинного   зв'язку,    як    складової    цивільного

правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Правильними є  висновки суду апеляційної інстанції в тому,  що суд

першої  інстанції,  відповідно  до  вимог  закону,  вірно   дійшов

висновку   про  недоведеність  позивачем  причинного  зв'язку  між

понесеними ним збитками і порушенням умов договору,  укладеного  з

відповідачем та обгрунтовано відмовив в позові.

Розглядаючи справу,   суд   першої  інстанції,  з  яким  погодився

апеляційний  господарський  суд,  вірно  встановив  не   доведеним

позивачем  той  факт,  що  у  зв'язку з не виконанням відповідачем

встановлених договором зобов'язань,  для позивача,  як  кредитора,

виконання  цих  зобов'язань  втратило  інтерес,  і  позивач вважає

необхідним  відмовитись  від  прийняття   виконання   і   вимагати

відшкодування збитків.

Таким чином,  місцевий  суд обгрунтовано дійшов висновку,  що ТзОВ

"КД"  не  довів   факт   наявності   збитків,   протиправних   дій

відповідача,  безпосередній  причинний  зв'язок  між  протиправною

поведінкою і збитками та виною відповідача.

Суд  вважає, що в частині вимог позивача про стягнення  пені  та

індексу  інфляції  в  розмірі 4832 грн.,  суд  першої  інстанції

правильно припинив провадження у справі.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень,  суди повно і  всебічно

перевірили  всі  обставини  справи,  дали  належну  правову оцінку

зібраним у справі доказам і прийняли законні судові  рішення,  які

необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського  суду  Автономної  Республіки  Крим  від  3

лютого  2004  року  та  постанову  Севастопольського  апеляційного

господарського  суду від 15 квітня 2004 року залишити без змін,  а

касаційну скаргу ТзОВ "КД" - без задоволення.