ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 17/109
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Черкащенка м. М.,
суддів: Плахотнюк С.О.,
Рибака В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явилися;
від відповідача – Фесенко С.М. (дов. від 11.06.2004р. № 707);
розглянувши матеріали ВАТ “Нафтопроммаш”
касаційної скарги
на рішення господарського суду Сумської області
від 01.04.2004р.
у справі № 17/109
за позовом ВАТ “Центролит”
до ВАТ “Нафтопроммаш”
про стягнення 109832,15 грн.
В С Т А Н О В И В:
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 109 832
грн. 15 коп. вартості продукції, переданої відповідачу на
відповідальне зберігання по договору № 2/614 від 15.11.02 та
додаткових угод до нього № 1 від 18.11.02, 3 2 від 25.02.03, № 3
від 30.05.03, № 4 від 13.06.03 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 01.04.04 р. у
справі № 17/109 позов задоволено.
З Охтирського АТ “Нафтопроммаш” м. Охтарка на користь ВАТ
“Центроліт” м. Суми стягнуто борг в сумі 109832 грн. 15 коп. та
інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу з тих
підстав, що матеріалами справи підтверджується факт приймання
відповідачем на відповідальне зберігання матеріальних цінностей
та неповернення його відповідачем з цього зберігання на вимогу
позивача.
У поданій касаційній карзі ВАТ “Нафтопроммаш” просить скасувати
рішення господарського суду як така, що ухвалене при невірному
тлумаченні умов договору відповідального зберігання № 17/109 від
01.04.04, а справу було розглянуто без участі представника
позивача, хоча він наполягав на цьому.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку господарським судом обставин справи та повноту
їх встановлення дослідивши правильність застосування ним норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджується і це встановлено судам, що
між сторонами був укладений договір відповідального зберігання
№ 2/614 від 15.11.02 та додаткові угоди до нього № 1 від
18.11.02, № 2 від 25.02.03, № 4 від 13.06.03.
На їх виконання по актах прийому-передачі від 25.02.03.,
07.05.03, 29.05.03 на відповідальне зберігання були прийняті
матеріальні цінності загальною вартістю 112424 грн. 77 коп.
Строк дії договору, відповідно до додаткової угоди до нього № 3
від 30.05.03, закінчився 31.12.03 р.
Відповідно до специфікації вказаної у додатковій угоді № 4 від
13.06.03 до договору № 2/614 від 15.11.02 р. у відповідача на
відповідальному зберіганні станом на 16.02.04 залишилась
продукція (матеріальні цінності) на суму 109832 грн. 15 коп.
На вимогу позивача відповідач передані йому матеріальні цінності
не повернув, а в відповіді на претензію повідомив про її
використання для власних потреб, що унеможливлюю її повернення;
просив відстрочити сплату боргу.
Оцінка матеріальних цінностей, які передавались відповідачу на
відповідальне зберігання, в грошовому виразі свідчать про
правомўрнўсть звернення відповідача з позивом саме по
відшкодуванню вартості неповернутого з відповідального
зберігання майна (див. додаткові угоди до договору № 2/614 від
15.11.02).
На момент подання позову загальна сума неповернутих з
відповідального зберігання матеріальних цінностей становить
109832 грн. 15 коп.
Зазначене свідчить про повноту встановлене господарським судом
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що
відповідач звертався з клопотанням про перенесення розгляду
справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Сумської області від 01.04.04 у
справі № 17/109 залишити без зміни, а касаційну скаргу – без
задоволення.