24/976 Спір про визнання недійсним рішення зборів комітету кредиторів - Матеріали постанови 13/219

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську, Закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод" в особі ліквідатора Воронько О.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристина"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р., ухвалу господарського суду м. Києва від 28.12.2004 р., та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 р. по справі N 24/976 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Внешторгенерго" до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод", Закритого акціонерного товариства "Фонд", Закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", Закритого акціонерного товариства Торгово-енергетична компанія "Ітера-Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристина", Державної податкової інспекції у м. Лисичанську про визнання недійсним рішення зборів комітету кредиторів, оформленого протоколом N 14 від 31.10.2003 р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ТОВ "Внешторгенерго" 21.12.2004 р. звернувся з позовом до суду до ВАТ "Лисичанський склозавод", ЗАТ "Фонд", ЗАТ "Лисичанський склозавод "Пролетарій", ЗАТ Торгово-енергетична компанія "Ітера-Україна", ТОВ "Кристина", ДПІ у м. Лисичанську про визнання недійсним рішення зборів комітету кредиторів, оформленого протоколом N 14 від 31.10.2003 р. в частині визнання ТОВ "Внешторгенерго" як інвестора ВАТ "Лисичанський склозавод" таким, що не виконав вимог плану та припинення його повноважень як інвестора.

Крім того, 21.12.2004 р. позивач надав до суду клопотання про забезпечення позову на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України (1798-12) , шляхом заборони відповідачам, іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії стосовно спірного майна.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р. по справі N 24/976 /суддя Смілянець В.В./ клопотання позивача було задоволено, заборонено Відкритому акціонерному товариству "Лисичанський склозавод", в особі Ліквідатора Воронько Олексія Олексійовича, Закритому акціонерною товариству "Фонд" , Закритому акціонерному товариству "Лисичанський склозавод "Пролетарій", Закритому акціонерному товариству Торгівельно-енергетична компанія "Ітера-Україна", Товариству з обмеженою відповідальністю "Кристина", Державній податковій інспекції в м. Лисичанська будь-якім іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії та у будь-який спосіб (включаючи продаж з аукціону або з відкритих торгів) стосовно спірного майна, а саме:

- нежиле приміщення лісотарного цеху, інвент. N 74 і лісопилки, інвент. 510 та встановленим там обладнанням і інвентарем за адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318;

- нежиле приміщення цеху пакування скла (інвент. N 7542) допоміжними спорудами та встановленим обладнанням і інвентарем за адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318;

- нежиле приміщення цеху пресо-прокатних виробів (інвент. N 532) допоміжними спорудами та встановленим обладнанням і інвентарем з адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318;

- нежиле приміщення цеху машинованого цеху (МВЦ N 1), інвент. N 21 допоміжними спорудами та встановленим обладнанням і інвентарем, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318;

- нежиле приміщення цеху машинованого цеху (МВЦ N 2), інвент. N 41, допоміжними спорудами та встановленим обладнанням і інвентарем з адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318;

- нежиле приміщення составного цеху (інвент. N 430) з допоміжним) спорудами (інвент. N 431-432) та встановленим обладнанням і інвентарем з адресою: м. Лисичанськ, вул. Жовтнева, 318.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.12.2004 р. по справі N 24/976 роз'яснена ухвала господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 8.02.2005 р. по справі N 24/976 /судді Коробенко Г.П., Полянський А.Г., Андрієнко В.В./ Ухвали господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р. та від 28.12.2004 р. залишені без змін.

В касаційних скаргах Державна податкова інспекція у м. Лисичанську, Закрите акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій", Відкрите акціонерне товариство "Лисичанський склозавод" в особі ліквідатора Воронько О.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристина" просять скасувати постановлені по справі ухвали суду першої інстанції та апеляційну постанову, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам закону. Крім того, в касаційній скарзі ТОВ "Кристина" просить припинити провадження по справі, так як рішення зборів кредиторів не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) і тому даний спір не може бути предметом судового розгляду.

В судовому засіданні "20" квітня 2005 р. оголошена перерва до 11-00 "27" квітня 2005 р.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відносно ВАТ "Лисичанський склозавод" порушена справа про банкрутство, на даний час боржник знаходиться в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суд відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо вона не підлягає розгляду в господарських судах України.Господарського процесуальним кодексом України (1798-12) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачено окремого розгляду повноважності зборів кредиторів, рішень та протоколу зборів кредиторів.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів у справі представляють збори кредиторів або обраний ними комітет кредиторів (ч. 9 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон).

В справі про банкрутство питання щодо проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів регулюються статтею 16 Закону (2343-12) .

До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про вибори членів комітету кредиторів, визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів, інші питання, передбачені цим Законом (ч. 5 ст. 16 Закону (2343-12) ).

До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про вибори голови комітету, скликання зборів кредиторів, підготовку та укладення мирової угоди, внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника, звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість, а також інші питання, передбачені цим Законом (ч. 8 ст. 16 Закону (2343-12) .

Рішення зборів кредиторів чи комітету кредиторів є способом волевиявлення кредиторів і не може визнаватися господарським судом недійсним, оскільки за своєю правовою природою не є актом юридичної особи, державного чи іншого органу.

Також, Законом (2343-12) не передбачено визнання зборів (комітету) кредиторів такими, що не відбулися, або визнання їх недійсними у справі про банкрутство.

Питання щодо правомірності зборів (комітету) кредиторів та легітимності прийнятих на них рішеннях слід вирішувати господарському суду при прийнятті судових актів у справі про банкрутство, надаючи таким рішенням правову оцінку відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та беручи їх до уваги, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Зокрема, під час розгляду клопотання комітету кредиторів відносно переходу до наступної судової процедури, ухвала за результатами розгляду якого може бути оскаржена.

При цьому, ці обставини мають зазначатися лише в мотивувальній частині вказаного процесуального акта.

Крім того, згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , у разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Приймаючи до розгляду позов про визнання недійсним рішення зборів комітету кредиторів та вчиняючи заходи по забезпеченню даного позову, який є немайновим, шляхом накладення арешту на майно, суд першої інстанції , та апеляційний суд грубо порушили норми ГПК України (1798-12) та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та вийшли за межі своїх повноважень.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р., ухвала господарського суду м. Києва від 28.12.2004 р., та постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 р. по справі N 24/976 підлягають скасуванню, як такі ,що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а провадження по справі N 24/976 - припиненню, так як рішення комітету кредиторів не може бути предметом окремого судового розгляду в господарському суді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-13 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Лисичанську, Закритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", Відкритого акціонерного товариства "Лисичанський склозавод" в особі ліквідатора Воронько О.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристина" - задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 27.12.2004 р., ухвалу господарського суду м. Києва від 28.12.2004 р., та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 р. по справі N 24/976 - скасувати.