ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 6/39-25/50
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.11.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Львові
на постанову від 28-29.01.2004 року Львівського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/39-25/50 господарського суду Львівської області
за позовом ДПІ у м. Львові
до ЛМКП "Львівводоканал", м. Львів
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до
виконання
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Львівської області від
18.09.2003 року (суддя Якімець Г.) у справі N 6/39-25/50 поновлено
строк пред'явлення наказу від 04.04.2003 року на стягнення з ЛМКП
"Львівводоканал", м. Львів 1201559,85 грн. заборгованості, яка
складає: податок на додану вартість в сумі 587025,57 грн.
перерахувати на р/р 31119029800002; плату за землю в сумі
508805,54 грн. на р/р 33217811800002; збір за забруднення
навколишнього середовища в сумі 63847,85 грн. на
р/р 33110402800002; податок з власників транспортних засобів в
сумі 41880,89 грн. на р/р 33210807800002; оригінал наказу
повернуто позивачу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28- 29.01.2004 року (головуючий суддя - Юркевич М.В., судді -
Бонк Т.Б., Городечна М.І.) у справі N 6/39-25/50 ухвалу
Господарського суду Львівської області від 18.09.2003 року у
справі N 6/39-25/50 змінено; пункт перший резолютивної частини
викладено в редакції: "Поновити строк пред'явлення наказу від
04.04.03 р. про стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" в дохід бюджету
на р/р 33217811800002 7706,72 грн. пені по податку на землю";
пункт другий резолютивної частини скасовано.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Львові просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28-29.01.2004 року, посилаючись на порушення апеляційним
господарським судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 32,
101, 115 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач суду не надіслав.
Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Перевіривши правильність застосування норм процесуального
права в ухвалі місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
23.05.2002 року було задоволено позов ДПІ у м. Львові; стягнуто з
Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" в
доход бюджету 1201559,85 грн. заборгованості, в тому числі:
587025,57 грн. податку на додану вартість, 508805,54 грн. плати за
землю, 63847,85 грн. збору за забруднення навколишнього
середовища, 41880,89 грн. податку на транспортні засоби.
У зв'язку з неоскарженням рішення в апеляційному порядку
03.06.02 року Господарським судом Львівської області було виписано
наказ на примусове його виконання.
02.09.02 року ДПІ у м. Львові звернулася до Господарського
суду Львівської області із заявою про видачу дублікату наказу та
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до
виконання, посилаючись на ту обставину, що 18.06.2002 року нею
разом з рішенням від 23.05.2002 року у справі N 6/39-25/50 було
отримано тільки наказ від 03.06.02 року про стягнення в доход
державного бюджету з ЛМКП "Львівводоканал" державного мита в сумі
1700 грн., але без наказу про стягнення основної податкової
заборгованості.
Разом з доповненням до заяви від 05.12.02 року господарському
суду було надано копії листів Львівської обласної філії АКБ
"Укрсоцбанк" N 30-345 від 01.11.02 року та ВДВС Личаківського РУЮ
у м. Львові N 17078 від 12.11.02 року про те, що наказ
господарського суду від 03.06.02 року про стягнення в доход
бюджету 1201559,85 грн. заборгованості по ЛМКП "Львівводоканал"
для виконання не надходив.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від
28.12.2002 року було поновлено пропущений строк пред'явлення
наказу; ухвалено видати дублікат наказу про стягнення в доход
бюджету 1201559,85 грн. Зазначена ухвала не оскаржувалась і набула
чинності. По виданому 04.04.03 року наказу про примусове виконання
рішення суду від 21.05.02 року постановою ВДВС Личаківського РУЮ у
м. Львові від 16.04.03 року було відкладено відкриття виконавчого
провадження у зв'язку з відсутністю у виконавчому документі
реквізитів стягувача. Підстави правильності прийняття в порядку
ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
такої
постанови ніким з сторін не оспорено. Наказ від 04.04.2003 року
для правильного його оформлення було направлено до Господарського
суду Львівської області.
Повторно, за клопотанням ДПІ у м. Львові від 14.08.03 року,
розглядаючи вимогу позивача про поновлення строку пред'явлення
наказу від 04.04.03 року до виконання, ухвалою від 18.09.2003 року
місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності поважних
причин для поновлення пропущеного строку. Ухвала суду мотивована
тим, що постановою ВДВС у Личаківському районі м. Львова
відкладено виконавче провадження у зв'язку з відсутністю у
виконавчому документі реквізитів стягувача, тому вина кредитора у
нетриманні присуджених рішенням суду від 21.05.2002 року коштів на
підставі наказу від 04.04.2003 року відсутня і, строк пред'явлення
його до виконання підлягає поновленню.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з мотивами ухвали щодо
поважності причин пропуску пред'явлення наказу від 04.04.2003 року
до виконання через посилання на вимоги ст. 115 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо обов'язкового виконання рішення суду і
відсутність вини стягувача в неотриманні присуджених до стягнення
сум.
Апеляційним судом було встановлено, що наказ від
04.04.03 року в порушення приписів ч. 2 ст. 116 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
було надіслано судом органу ДВС, в той час як накази
про стягнення грошових коштів повинні видаватись стягувачеві або
надсилатися йому рекомендованим або цінним листом. Отже,
апеляційний суд дійшов правомірного висновку про відсутність
доказів видачі наказу стягувачеві.
Разом з тим, правомірно погодившись з підставами для
поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання
апеляційний суд в постанові зазначив, що при розгляді в порядку
ст. 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заяви про поновлення пропущеного
строку для пред'явлення наказу до виконання, місцевий
господарський суд повинен був перевірити і з'ясувати можливе
виконання рішення суду боржником в добровільному порядку. Виходячи
із вимог ст. 101 ГПК України і, перевіряючи законність і
обґрунтованість судового акту в повному обсязі, апеляційний суд
з'ясував, що станом на час прийняття оскаржуваної ухвали
присуджена сума бюджетної заборгованості була сплачена ЛМКП
"Львівводоканал" частково в добровільному порядку, що випливає із
наданих суду актів звірки і інших доказів. Виходячи з
встановленого апеляційний суд дійшов висновку, що при наявності
підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу
до виконання, стягнення присудженої судом суми станом на
18.09.03 р. могло стосуватися тільки залишку пені по податку на
землю в сумі 7706,72 грн.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, змінивши ухвалу
суду шляхом поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу
до виконання лише на частину суми, яка була стягнута за рішенням
суду, припустився процесуального порушення, що полягає у виході за
межі процесуальної компетенції, оскільки фактично змінив рішення
Господарського суду Львівської області від 23.05.2002 року, що
набуло чинності, не переглядаючи його в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
виключно державний виконавець, починаючи
виконувати рішення повинен переосвідчитися чи здійснені боржником
дії, спрямовані на добровільне виконання рішення. У разі повного
добровільного виконання рішення боржником державний виконавець
складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого
провадження. В порядку ст. 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом вирішується виключно питання наявності або
відсутності поважних причин пропуску строку для пред'явлення
наказу до виконання.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського
суду підлягає скасуванню а ухвала місцевого господарського суду -
залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 6 ч. 1 ст. 111-9,
ч. 1 ст. 111-10, 111- 11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Львові від 01.03.2004 р. N 60/10-0
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.-29.01.2004 року по справі N 6/39-25/50 задовольнити.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 28.-29.01.2004 року, ухвалу Господарського суду
Львівської області від 18.09.2003 року у справі N 6/39-25/50
залишити без змін.