ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 1/330-03-7865
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача),
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому Суб'єкта підприємницької діяльності Г-
засіданні касаційну ої Н.Г.
скаргу
на постанову від 16 березня 2004 року
Одеського апеляційного господарського
суду
у справі № 1/330-03-7865
за позовом ТОВ "Торгівельно-посередницька фірма
"У"
до Суб'єкта підприємницької діяльності К-
ва С.А.
Суб'єкт підприємницької діяльності Г-а
третя особа на стороні Н.Г.
позивача
про усунення перешкод у користуванні
майном і стягнення 591, 8 грн.
та зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності К-
ва С.А.
до ТОВ "Торгівельно-посередницька фірма
"У"
визнання недійсним договору оренди і
про спонукання продовжити термін дії
договору оренди,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року ТОВ торговельно-посередницька фірма "У"
звернулось до суду з позовом до суб'єкта підприємницької
діяльності К-ва Сергія Анатолійовича про усунення перешкод у
користуванні торгівельним місцем та стягнення 591,80 грн. Суб'єкт
підприємницької діяльності
К-в С.А. звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ "У" про
визнання недійсним договору оренди торгівельного місця № 2,
укладеного між ТОВ торговельно-посередницька фірма "У" та
громадянкою Г-ою Н.Г. на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а
також просив зобов'язати ТОВ "У" продовжити термін дії договору
№ 2 від 13.09.2002 року, укладений між ним та суб'єктом
підприємницької діяльності К-вим С.А. на один рік.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18 листопада
2003 року позов задоволений частково. Виселено суб'єкт
підприємницької діяльності К-ва С.А. з торгового об'єкту № 2
площею 5 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса та стягнуто на
користь ТОВ "У" держмито в сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн. Решту позовних вимог залишено без розгляду. В зустрічному
позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16
березня 2004 року рішення господарського суду скасовано, в позові
ТОВ торговельно-посередницька фірма "У" відмовлено, зустрічний
позов задоволений. Визнаний недійсним на майбутнє договір оренди
№ 2, укладений 07.11.2003 року між ТОВ Торговельно-посередницькою
фірмою "У" та Г-ою Н.Г. Зобов'язано ТОВ Торговельно-посередницьку
фірму "У" укласти з суб'єктом підприємницької діяльності К-вим
С.А. договір оренди торгівельного місця № 2, площею 5 кв.м.
У касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності Г-а Н.Г.
просить постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарським судом, при
прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.09.2002
року між ТОВ "У" та суб'єктом підприємницької діяльності Уперенко
Г.С. і суб'єктом підприємницької діяльності К-вим С.А., діючими
спільно на підставі усного договору про сумісну діяльність, був
укладений договір № 2, згідно умов якого ТОВ "У" надало зазначеним
особам в оренду торгівельне місце площею 5 кв.м, розташоване за
адресою: м. Одеса для організації оптової і роздрібної торгівлі
запасними частинами та агрегатами до автомобілів, а також
супутніми товарами до них. Орендна плата повинна була вноситись в
період з 25 числа поточного місяця до 1 числа наступного місяця у
вигляді передплати.
У відповідності з п. 4.2 цього договору по закінченні строку дії
договору У-ко Г.С. та К-в С.А. мають право на його пролонгацію на
один рік.
21 квітня 2003 року ТОВ "У" без відома суб'єкта підприємницької
діяльності К-ва С.А. уклало з суб'єктами підприємницької
діяльності У-ко Г.С. та Г-ою Н.Г. договір оренди № 2 на те ж
приміщення, що й в договорі оренди від 13.09.2003 року. На час
підписання цього договору Г-а Н.Г. не була суб'єктом
підприємницької діяльності. В подальшому сторони договору оренди
№ 2 від 21.04.2003 року добровільно визнали цей договір недійсним.
ТОВ "У", повідомивши суб'єкта підприємницької діяльності К-ва С.А.
про закінчення терміну дії договору оренди від 13.09.2002 року,
просило звільнити орендоване торгове місце № 2.
7 листопада 2003 року ТОВ "У" уклало договір оренди № 2 з
суб'єктом підприємницької діяльності Г-ою Н.Г., згідно умов якого
надало в оренду торгівельне місце площею 5 кв.м, розташоване за
адресою: м. Одеса для організації оптової і роздрібної торгівлі
запасними частинами та агрегатами до автомобілів, а також
супутніми товарами до них, а суб'єкт підприємницької діяльності
Г-а Н.Г. зобов'язалась вносити орендну плату в період з 25 числа
поточного місяця до 1 числа наступного місяця у вигляді
передоплати.
З матеріалів справи також видно, що суб'єкт підприємницької
діяльності К-в С.А. належним чином виконував обов'язки,
передбачені договором оренди № 2 від 13.09.2002 року, своєчасно та
в повному обсязі сплачуючи орендні платежі.
Таким чином, з договору оренди № 2 від 07.11.2003 року, укладеного
між ТОВ "У" та суб'єктом підприємницької діяльності Гою Н.Г.
вбачається, що вказаний договір був укладений на тих же умовах, що
і договір оренди № 2 від 13.09.2002 року, укладений між ТОВ "У" та
суб'єктом підприємницької діяльності К-вим С.А.
Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
оренда майна інших форм власності
може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не
передбачено законодавством та договором оренди.
Згідно із ч. З ст. 17 зазначеного Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, після
закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним
чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших
рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Тому, суд апеляційної інстанції правильно встановив той факт, що
ТОВ "У", в порушення п. 4.2 договору оренди № 2 від 13.09.2002
року та ч. З ст. 17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, уклало новий договір оренди на
тих же самих умовах з суб'єктом підприємницької діяльності Г-ою
Н.Г.
На підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(чинного до 1 січня 2004
року) недійсною є така угода, яка не відповідає вимогам закону.
Враховуючи, що суб'єкт підприємницької діяльності Г-а Н.Г.
користується вказаним торговим місцем та сплачує орендну плату,
господарський суд, розглядаючи справу, повинен був визнати
недійсним договір, укладений між ТОВ "У" та суб'єктом
підприємницької діяльності Г-ою Н.Г. і припинити його дію на
майбутнє, на підставі ст. 59 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
( в редакції
1963 р.).
Також суд правильно встановив, що не можна вважати належним
повідомлення про не продовження строку дії договору оренди,
зроблене ТОВ "У" суб'єкту підприємницької діяльності К-ву С.А.,
оскільки ці повідомлення не є належними доказами.
Виходячи з викладеного, суд зробив правильний висновок про те, що
є безпідставними посилання ТОВ "У" на те, що суб'єкт
підприємницької діяльності К-в С.А. не сплатив орендну плату за
вересень 2003 року, а тому неналежним чином виконав договірні
обов'язки, оскільки не сплата орендної плати за вересень 2003 року
сталася з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обгрунтовано
визнав правомірними вимоги позивача за зустрічним позовом щодо ТОВ
торговельно-посередницької фірми "У" і визнав недійсним на
майбутнє договір оренди № 2, укладений 07.11.2003 року між ТОВ
Торговельно-посередницькою фірмою "У" та Г-ою Н.Г.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що суд апеляційної
інстанції повно та всебічно перевірив всі обставини справи, дав
належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв
постанову, яка відповідає матеріалам справи і вимогам закону, тому
її необхідно залишити без змін.
Доводи заявника, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи
і не відповідають вимогам діючого законодавства.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16
березня 2004 року залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта
підприємницької діяльності Г-ої Н.Г. - без задоволення.