ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 05-5-7/2407
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Панченко Н.П.,
Рибака В.В.,
розглянувши Приватної контори “Новатор”
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 07.06.2004р.
у справі м. Києва
господарського суду
за позовом Приватної контори “Новатор”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Рокада”
про стягнення 452 561,83 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У травні 2004 року Приватна контора “Новатор” звернулась до
господарського суду з позовом до ТОВ “Рокада” про стягнення
452561,83 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.03.2004 року (суддя
м. М. Якименко) відмовлено в прийнятті позовної заяви на
підставі пункту 3 статті 62 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд зазначив, що в позовній заяві
не викладено обставин, на яких ґрунтується позовна вимога,
доказів, що підтверджують викладені в позовній заяві обставин,
обґрунтований висновок стягуваної чи оспорюваної суми, і додані
до позовної заяви документи подані в ксерокопіях, не завірених
належним чином. Судом також зазначено, що позовна заява
підписана особою, яка не має право її підписувати, оскільки
довіреність на ім”я С.Б. Науменко, яка підписала позов, була
подана в ксерокопії, не завіреної належним чином.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2004 року ухвала місцевого господарського суду залишена
без змін.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від
31.03.2004 року та постановою від 07.06.2004 року позивач подав
касаційну скаргу, в якій просить дану ухвалу та постанову
скасувати та передати позовну заяву до господарського суду на
розгляд по суті.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами не правильно застосовані норми процесуального права, що
призвело до прийняття незаконних рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи,
дослідивши правильність застосування норм процесуального права
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суддя
повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду,
якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її
підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Згідно до приписів ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
письмовими
доказами є документи і матеріали, які містять дані про
обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Отже, недотримання цих вимог, тягне за собою
неналежність письмових доказів.
Судами встановлено, що позовна заява та додані до неї документи
та довіреність на ім”я представника С.Б. Науменко, яка давала
йому право підписувати позовну заяву були подані до суду в
ксерокопіях, не завірених належним чином.
З урахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій дійшли
вўрного висновку, що позовна заява підписана особою, яка не має
права її підписувати.
При наведених обставинах оскаржувана ухвала господарського суду
м. Києва від 31.03.2004 та постанова апеляційного господарського
суду від 07.06.2004 року відповідає нормам процесуального права,
а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 31.03.2004 та Постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2004 у
справі № 05-5-7/2407 залишити без змін.