ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 04/526-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ходаківська І.П.
судді
суддів Кривда Д.С.
Плюшко І.А.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Київському
скаргу районі м. Харкова
на постанову від 19.04.2004р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 04/526-03 господарського суду Харківської
області
за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВТ і І”
Товариства з обмеженою відповідальністю
Футбольний клуб “Арсенал”
про визнання недійсною угоди
За участю представників сторін:
позивача – Романова Г.О., за довіреністю
Верещак М.О., за довіреністю
відповідача – 1: не з’явилися
відповідача – 2: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2004
року, яке залишене без змін постановою від 19.04.2004р.
Харківського апеляційного господарського суду, відмовлено ДПІ у
Київському районі м. Харкова в задоволенні позовних вимог про
визнання недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.,
укладеного між відповідачами згідно договору № 507 від
07.05.02р. на суму 1500 грн.
Позивач із судовими рішеннями не погодився, подав касаційну
скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Харківської області від 17.02.2004 р. по справі № 04/526-03 та
постанову від 19.04.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду і прийняти нове рішення, яким задовольнити
позов ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним
договору № 507 від 07.05.02 р., укладеного між ТОВ “Футбольний
клуб “Арсенал”, м. Харків і ТОВ фірмою “ВТ і І”, м. Харків. Свої
вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові накладні, виписані
ТОВ ФК “Арсенал” суперечать вимогам Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.,
оскільки право нарахування податку та складання податкових
накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники
податку. Таким чином, позивач вважає, що вищевказана угода,
укладена між відповідачами повинна бути визнана недійсною на
підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки суперечить
вимогам законодавства.
Розпорядженням Заступника голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й від 07.09.2004р., у зв’язку з
відрядженням судді Першикова Є.В., та відпусткою судді Савенко
Г.В. для перегляду в касаційному порядку справ призначених до
розгляду на 09.09.2004р. колегією суддів у складі: головуючого –
Першикова Є.В., суддів – Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,
утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –
Ходаківська І.П., судді – Кривда Д.С., Плюшко І.А.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ фірма “ВТ і І”
м. Харків та ТОВ “ФК “Арсенал” м. Харків був укладений договір
№ 507 від 07.05.02 р. на суму 1500 грн. на виконання робіт по
перекладанню тексту з російської на англійську мову, відповідно
до якого ТОВ “Футбольний клуб “Арсенал” - виконавець, а ТОВфірма
“ВТ і І” - замовник. Угоду підписали керівники підприємств.
Згідно договору ТОВ “Футбольний клуб “Арсенал” виписало
податкову накладну № 625 від 25.06.02 р. на загальну суму
1500,00 грн.
Згідно акту виконаних робіт від 27.06.2002 р. та виписки банку
угода є виконаною та кошти за виконання робіт по перекладанню
тексту з російської на англійську мову сплачено ТОВ фірма “ВТ і
І” на користь ТОВ “Футбольний клуб “Арсенал” у сумі 1500,00 грн.
в т. ч. ПДВ 250 грн..
Згідно ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
у разі
визнання угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам
закону суд зобов'язаний повернути сторони за згодою в первинне
становище, а при неможливості повернути одержане в натурі -
відшкодувати його вартість в грошах.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що ТОВ “Футбольний клуб “Арсенал” є
платником ПДВ, в тому числі на момент укладення та виконання
угоди, йому були видані, як платнику ПДВ свідоцтва про
реєстрацію платника ПДВ № 28294304 від 26.12.2000 р., яке було
анульовано за його заявою і № 28291467 від 31.08.2000 р. яке є
дійсним на теперішній час. Крім того, свідоцтво платника ПДВ
може бути анульоване лише згідно ст. 9 Закону України „Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно п. 9.6 даної статті Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Свідоцтво про
реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у
випадках, якщо: зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону
протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку
особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців
оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж
3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність
згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Як встановлено судами Позивачем не надано доказів наявності
наведених обставин. Згідно з Положенням про Реєстр платників
податку на додану вартість ( z0208-00 ) (z0208-00)
, затвердженим наказом
Державної податкової адміністрації України 01.03.2000р. N 79
Свідоцтво також анулюється:
при переході платника податку на додану вартість - юридичної
особи на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності за
єдиним податком за ставкою 10 відсотків або, коли фізична особа,
яка до переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності була платником податку на додану вартість, після
переходу до неї прийняла рішення про те, що вона не є платником
податку на додану вартість;
у разі придбання спеціальних торгових патентів платником
податку, який займається виключно такими видами підприємницької
діяльності, для здійснення яких він придбав спеціальні торгові
патенти (пункт 1 та пункт 4 статті 7-1 Закону України від
23.03.96 N 98/96-ВР (98/96-ВР) “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
(далі - Закон 2);
закінчення терміну дії договору про спільну діяльність чи
терміну дії угоди про розподіл продукції;
в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Наявність цих обставин також судами не встановлена. Заява ТОВ
“Футбольний клуб “Арсенал” від 13.06.02 р. про виключення з
реєстру платника ПДВ не є доказом анулювання свідоцтва платника
ПДВ та виключення з реєстру платників ПДВ. Так як заява була
подана тільки з огляду на те, що він був зареєстрований двічі як
платник ПДВ.
Відповідно до наданих до суду документів, на момент подання
заяви у ТОВ “Футбольний клуб “Арсенал” були відсутні інші
передбачені законом підстави для виключення з реєстру платників
ПДВ та анулювання свідоцтва.
Згідно акту перевірки працівниками Дзержинських ДПІ в м. Харкові
від 20.09.2002 р. ТОВ ФК „Арсенал” за період з 01.04.2001 по
01_.09.2002_р. (період в якому укладалась та виконувалась угода)
підприємство в перевіряємий період було платником ПДВ і
перевірялось з цього приводу. ФК „Арсенал” в цей період надавав
ДПС декларації з ПДВ в яких визначав податкове зобов'язання,
сплатив донараховані згідно акту перевірки суми ПДВ та санкцій
(копії повідомлення-рішення та платіжне доручення залучені до
матеріалів справи).
Виходячи із встановлених судами обставин, колегія суддів
погоджується з висновками апеляційного суду, що позивачем не
доведено, які норми законодавства порушує спірний договір,
відповідно підстав для визнання недійсною угоди по ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
не вбачається.
Окрім того, посилання ДПІ, на порушення порядку нарахування та
сплати податку на додану вартість, є підставою для застосування
відповідних штрафних санкцій передбачених податковим
законодавством, та не стосується правомірності укладення самої
угоди.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають
нормам матеріального і процесуального законодавства України, а
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову від 19.04.2004р. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 04/526-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін.