ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 справа N 24/192
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Вільнянської МДПІ Запорізької
відкритому області
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.04.2004
у справі № 24/192
господарського суду Запорізької області
за позовом Сільськогосподарського виробничого
кооперативу "К"
до Вільнянської МДПІ Запорізької
області
треті особи
Вільнянська районна державна
адміністрація Запорізької області,
Філія Вільнянське районне
управління по газопостачанню та
газифікації
ВАТ по газопостачанню та
газифікації "ЗГ",
НАК "НУ",
ТОВ "ВАД"
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: не з'явився.
від третіх осіб: не з'явились.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.12.2003 у
справі № 24/192, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 01.04.2004 позов задоволено
частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення
Вільнянської МДПІ Запорізької області від 27.05.2003 №
0000072601/0 та від 24.06.2003 № 0000072601/1. Стягнуто з
Вільнянської МДПІ Запорізької області на користь позивача 85 грн.
витрат по сплаті державного мита та 98 грн. 53 коп. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені
вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Вільнянської міжрайонної ДПІ Запорізької області від 27.05.2003 №
0000082601/0 та від 24.06.2003 № 0000082601/1 відмовлено.
У касаційній скарзі Вільнянська МДПІ Запорізької області просить
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 01.04.2004 та рішення господарського суду Запорізької області
від 23.12.2003 у справі № 24/192 у частині задоволення позову щодо
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Вільнянської
міжрайонної ДПІ Запорізької області від 27.05.2003 № 0000072601/0
та від 24.06.2003 № 0000072601/1, у задоволенні позову відмовити,
посилаючись на неправильне застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.п. 3.2.9
п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями), постанови Кабінети Міністрів України "Про
утворення Національної акціонерної компанії "НУ" від 25.05.1998
№ 747 ( 747-98-п ) (747-98-п)
.
Відповідач та треті особи не скористались своїм процесуальним
правом на участь своїх представників у судовому засіданні
касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було проведено
позапланову документальну перевірку підприємства позивача з
питання правильності нарахування і сплати до бюджету податку на
додану вартість і дотримання норм регулювання обігу готівки за
період з 01.05.2000 по 31.12.2000, за наслідками якої складено акт
перевірки від 23.05.2003 № 10/26-03728439/1125-1, яким
встановлено: по-перше, заниження позивачем суми податку на додану
вартість за перевіряємий період на 88 535 грн. за рахунок
зменшення податкових зобов'язань на 86 654 грн. і за рахунок
збільшення податкового кредиту на 1 881 грн., внаслідок чого
порушено п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України
SПро податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; по-друге,
завищення суми податку на додану вартість внаслідок неправомірного
збільшення податкового зобов'язання у серпні в уточненій
декларації № 3 від 06.05.2000 у розмірі 52 890 грн., по-третє,
завищення податкових зобов'язань по податковій декларації
спеціальна № 2 у сумі 31 883 грн.; в четвертих, порушення норм з
регулювання обігу готівки.
На підставі вказаного акту перевірки Вільнянською МДПІ Запорізької
області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.05.2003
№ 0000072601/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з
податку на додану вартість у сумі 88 535 грн. і застосування
штрафних санкцій у розмірі 44 267, 50 грн. та від 27.05.2003
№ 0000082601/0 про застосування штрафних санкцій за порушення норм
регулювання обігу готівки у сумі 26 234, 18 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями,
позивач оскаржив їх у адміністративному порядку.
За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача
залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
необгрунтованого донарахування відповідачем податкових зобов'язань
з податку на додану вартість у сумі 88 535 грн. та застосування
штрафних санкцій у розмірі 44 267, 50 грн. з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 3.2.9 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не є об'єктом оподаткування
операції з безоплатної передачі у державну власність чи комунальну
власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну
власність об'єктів всіх форм власності, які перебувають на балансі
одного платника податку і передаються на баланс іншого платника
податку, якщо такі операції здійснюються за рішеннями Кабінету
Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх
повноважень.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про
утворення Національної акціонерної компанії "НУ" від 25.05.1998 №
747 ( 747-98-п ) (747-98-п)
, Розпорядження Фонду Державного майна України від
14.12.1998, акта приймання-передачі акцій від 11.12.1998 № 311 50%
+ 1 акція ВАТ "ЗГ" були передані до статутного фонду НАК "НУ", яка
є державним акціонерним товариством відкритого типу.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що відповідно до розпорядження Вільнянської районної державної
адміністрації "Про передачу з балансу господарств району
газопроводів та споруд на них, на баланс Вільнянського управління
по газопостачанню та газифікації" від 02.06.2000 № 253 СВК "К"
безоплатно передав на баланс філії Вільнянське управління по
газопостачанню та газифікації ВАТ "ЗГ" для подальшої експлуатації:
- газопровід середнього тиску, залишкова вартість - 76 736 грн.;
- газопровід низького тиску, залишкова вартість - 71 674 грн.;
- катодну станцію КСС-1200, залишкова вартість - 778 грн.;
- ГРП, залишкова вартість - 2 410 грн.
Викладене свідчить про обгрунтованість висновків господарських
судів першої та апеляційної інстанцій про те, що безоплатна
передача позивачем збудованих об'єктів газопостачання та
газифікації на баланс філії ВАТ "ЗГ" не є об'єктом оподаткування
податком на додану вартість, у зв'язку з чим нарахування
Вільнянською МДПІ Запорізької області податкових зобов'язань з
податку на додану вартість є безпідставним.
Що стосується операцій з продажу зерна у серпні 2000 р. і насіння
соняшнику у грудні 2000 р., слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових
зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка
припадає на податковий період, протягом якого відбувається
будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що
підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за
готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника
податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових
коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права
на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що продаж зерна (передача права власності) ДАК "ХУ" відбувся в
серпні 2000 р. на підставі договору купівлі-продажу від 04.04.2000
№ 46-254, що підтверджено накладною № 42 від 15.08.2000 на продаж
пшениці 3-го класу у кількості 27, 376 тон на суму 15 969, 33
грн., пшениці 4-го класу у кількості 71, 858 тон на суму 38 563,
79 грн., всього на суму 65 499, 75 грн.
Відповідно до п. 1.5 вказаного договору моментом виконання
зобов'язань за даним договором є оформлення сільськогосподарської
продукції на ім'я "покупця" - Вільнянському КХП шляхом оформлення
реєстрів і ПК-13 з відміткою "в рахунок регіонального замовлення".
На Вільнянському КХП документ форми ПК-13 на ім'я "покупця" - ДАК
"ХУ" було оформлено 15.08.2000. Першою подією на виконання умов
договору № 46-254 є дата відвантаження товару, яка підтверджена
накладною № 42 від 15.08.2000.
Також, додатковою угодою від 15.08.2000 № 1 до договору № 46-254
були внесені наступні зміни: п. 1.2 договору був викладений в
наступній редакції: "сума договору на першу партію
сільгосппродукції складає 65 439,75 грн., в т.ч. податок на додану
вартість. Кінцевий розрахунок покупець здійснює з продавцем шляхом
перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця
... з моменту документального оформлення передачі зерна".
Стосовно операцій позивача з продажу соняшнику, слід зазначити, що
господарськими судами попередніх інстанцій встановлено факт
реалізації у грудні 2000 р. соняшнику власного виробництва, що
підтверджено даними аналітичного обліку сільськогосподарської
продукції, статистичною звітністю за формою 29-СГ "Звіт про збір
урожаю сільгоспкультур". Податкові зобов'язання з зазначених
операцій включені до спеціальної податкової декларації № 2.
Безпідставними є і посилання Вільнянської МДПІ Запорізької області
на заниження позивачем суми податку на додану вартість шляхом
заниження податкового зобов'язання у липні 2000 р. на 2 056, 33
грн. - на суму операції по відвантаженню озимої пшениці, оскільки
господарськими судами встановлено, що продаж ВАТ "ЗОЕ"
сільськогосподарської продукції власного виробництва відбувся у
вересні 2000 р. згідно із договором № 4 від 12.06.2000 на підставі
документів - довіреності від 29.08.2000 № 186582, накладної № 175
від 06.09.2000, податкової накладної від 07.09.2000 № 69.
З огляду на викладене, висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій щодо визнання недійсними податкових
повідомлень - рішень від 27.05.2003 № 0000072601/0 та від
24.06.2003 № 0000072601/1 є цілком обгрунтованими.
Відповідають вимогам чинного законодавства і висновки
господарських судів попередніх інстанцій щодо правомірного
застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995
№ 436/95 (зі змінами і доповненнями).
За таких обставин постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.04.2004 у справі № 24/192 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 1117, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Вільнянської МДПІ Запорізької області залишити
без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 01.04.2004 у справі № 24/192 - без змін.