ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 справа N 29/687
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у ДПІ у Шевченківському районі м.
відкритому Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 31.03.2004
у справі № 29/687
господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ "УТН"
до ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва,
Шевченківського районного
відділення Державного казначейства
у м. Києві
про стягнення бюджетної заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача 1: присутній
від відповідача 2: не з'явився.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2003 у справі
№ 29/687, залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 31.03.2004 провадження у справі припинено
на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з
відсутністю предмету спору (оскільки сума бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість була погашена позивачу після
звернення останнього з позовом до господарського суду). З ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва на користь позивача було стягнуто
1 818 грн. судових витрат.
У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 31.03.2004 у справі № 29/687 та постановити покласти судові
витрати пропорційно на ДПІ у Шевченківському районі м. Києва і
Шевченківське районне відділення Державного казначейства у м.
Києві, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної
інстанцій норм процесуального права, а саме: ст. 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Шевченківське районне відділення Державного казначейства у м.
Києві не скористалось своїм процесуальним правом на участь свого
представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з таких підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що ВАТ "УТН" звернулось до господарського суду з позовом до ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва та Шевченківського районного
відділення Державного казначейства у м. Києві про стягнення на
користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за грудень 2002 р. у розмірі 6 644 327 грн. та витрат по
сплаті державного мита у розмірі 1 700 грн. і витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118
грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2003 у справі
№ 29/687, залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 31.03.2004, провадження у справі припинено
на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у зв'язку з
відсутністю предмету спору (оскільки на день вирішення спору
бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за грудень
2002 р. у розмірі 6 644 327 грн. була відшкодована позивачу у
повному обсязі), а судові витрати у розмірі 1 818 грн. покладені
на відповідача-1.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій правильно застосовували
норми процесуального права при покладенні судових витрат на ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва з огляду на наступне. Відповідно
до ст. 49 Господарського процесуального кодексу Украєни
( 1798-12 ) (1798-12)
якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,
господарський суд має право покласти на неї державне мито
незалежно від результатів вирішення спору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита.
Відповідно до ст. 4 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації
України та Головного управління Державного казначейства України
від 02.07.1997 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції від 21.05.2001
№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
) відшкодування податку на додану вартість з
бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за
висновками податкових органів, які подаються не пізніше ніж за 5
робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану
вартість, установленого чинним законодавством; або за рішенням
суду.
На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість
органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми
платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку
доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи
рішенні суду.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що спір виник внаслідок неправомірних дій ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва, якою порушено вимоги ст. 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(в редакції від 21.05.2001 № 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
)
щодо строків подання висновків до органу Державного казначейства
України.
Зі сторони відповідача-2 неправомірних дій не встановлено,
оскільки податок на додану вартість було відшкодовано позивачу
одразу після отримання висновків відповідача-1.
З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 31.03.2004 у справі № 29/687 є законною та
обгрунтованою, у зв'язку з чим підстав для її скасування не
вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 31.03.2004 у справі № 29/687 - без змін.