ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 справа N 24/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у СДПІ по роботі з великими
відкритому платниками податків у м. Запоріжжі
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 14.04.2004
у справі № 24/197
господарського суду Запорізької області
за позовом ВАТ "ЗОЕ"
до СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсним акта
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутні
від відповідача: присутні
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2003 у
справі № 24/197, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.04.2004 позов задоволено:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі від 18.08.2003
№ 0000330203/0; стягнуто з СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Запоріжжі на користь позивача 85 грн. витрат по
сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. У касаційній скарзі СДПІ по роботі
з великими платниками податків у м. Запоріжжі просить скасувати
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.04.2004, рішення господарського суду Запорізької області від
08.12.2003 у справі № 24/197 та постановити нове рішення про
відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального
права, а саме: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п.
5.9 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997
№ 283/97-ВР (зі змінами і доповненнями), п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п.
7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями) та Порядку ведення обліку приросту (убутку)
балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві і залишках готової продукції,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.06.1998
№ 124 (на думку відповідача, саме порушення правил здійснення
обліку приросту (убутку) балансової вартості покупної
електроенергії призвело до завищення валових витрат відповідних
звітних періодів і, відповідно, безпідставного віднесення до
складу податкового кредиту сум податку на додану вартість,
сплачених позивачем при придбанні електроенергії у ДП "ЕР").
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було
проведено документальну перевірку підприємства позивача з питання
правильності віднесення до податкових зобов'язань та податкового
кредиту сум податку на додану вартість за липень, жовтень 2002 р.,
лютий, квітень 2003 р., за наслідками якої складено акт перевірки
від 14.08.2003 № 74/32-03-00130926, яким встановлено безпідставне
віднесення позивачем до складу валових витрат понаднормативних
втрат електроенергії при транспортуванні електричними мережами; а
також витрат на тонування скла автомобілів в порушення вимог
пунктів 5.1, 5.2, 5.9 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, що
призвело до завищення податкового кредиту у спірному періоді на 3
527 797, 68 грн. (понаднормативні втрати електроенергії) та на
273, 05 грн. (тонування скла). За висновками перевірки
донараховано податок на додану вартість у лютому 2003 р. у сумі
588 002 грн.
На підставі вказаного акту перевірки СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі відповідно до п.п. 17.1.3,
17.1.6, п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ прийнято
податкове повідомлення-рішення від 18.08.2003 № 6733/10/32-03 про
застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 940 453 грн.
та податкове повідомлення-рішення від 18.08.2003 № 0000330203/0,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість за лютий 2003 р. у сумі 588 002 грн. та застосовано
штрафні санкції у розмірі 588 002 грн. (яке є предметом
оскарження).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку стосовно
законності і обґрунтованості вимог позивача, виходячи з
наступного.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
податковий кредит звітного періоду складається із сум
податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Згідно з положеннями п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності. До складу валових
витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією,
веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) з
врахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
В цьому переліку відсутні обмеження щодо включення до складу
валових витрат понаднормативних технологічних втрат
електроенергії, пов'язаних з її транспортуванням.
Відповідно ж до пункту 5.10 цієї статті установлення додаткових
обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника
податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.
Відповідно до Статуту позивача і довідки про включення
підприємства до ЄДРПОУ предметом діяльності ВАТ "ЗОЕ" є передача
електричної енергії місцевими (локальними) електромережами,
одержання електроенергії від Оптового ринку електричної енергії
України (ОРЕ) і постачання її за регульованим тарифом.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
Так, рішенням господарського суду Запорізької області від
08.12.2003 у справі № 24/196, залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2004,
встановлено, що весь обсяг електроенергії, придбаної у спірний
період на оптовому ринку позивачем, був призначений для
використання у господарській діяльності позивача, а
понаднормативні втрати електроенергії є обов'язковим елементом
виробничої діяльності об'єктів електроенергетики, у зв'язку з чим
вони підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.
Вищезазначеним рішенням господарського суду встановлено також, що
тонування автомобільного скла використовується для досягнення
певних позитивних результатів, як мінімум для поліпшення товарного
вигляду і цінності автомобілю, у зв'язку з чим віднесення таких
витрат до складу валових відповідає вимогам п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст.
8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Запорізького апеляційного
господарського суду від 14.04.2004 у справі № 24/197 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.04.2004 у справі № 24/197
- без змін.