ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
09.09.2004                                 Справа N A-41/315-03
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого
суддів
 
розглянувши у            ДПІ у Червонозаводському районі м.
відкритому судовому      Харкова
засіданні матеріали
касаційної скарги
 
на постанову             від 24.02.2004 року Харківського
                         апеляційного
                         господарського суду
 
у справі                 №  41
 
господарського суду      Харківської області
 
за позовом               Приватного підприємства "С", м.  Харків
 
до                       ДПІ у Червонозаводському районі м.
                         Харкова
 
про                      визнання недійсним податкового
                         повідомлення
 
в судовому засіданні взяли участь  представники:
 
від позивача:       не з'явились
від відповідача:    присутній
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням Господарського суду Харківської  області  від  05.12.2003
року,  залишеним  без  змін  постановою  Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 року,  по  справі  №  41  позов
задоволено;  визнано  недійсним  податкове повідомлення № 0001111-
502/0 від 21.05.2003  року;  стягнуто  з  відповідача  на  користь
позивача   85,00грн.   державного   мита   та  118грн.  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
 
В касаційній скарзі ДПІ у  Червонозаводському  районі  м.  Харкова
просить  скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове
рішення про відмову у позові ПП "С", посилаючись на порушення норм
матеріального  права,  а  саме:  п.  3.5  Наказу Мінекономіки та з
питань європейської інтеграції України  "Про  затвердження  Правил
роботи      закладів    (підприємств)   громадського   харчування"
( z0680-02 ) (z0680-02)
        , п. п. 5, 15, 22 Постанови Кабінету Міністрів України
"Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями"
( 854-96-п ) (854-96-п)
        .
 
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
 
Позивач не  скористався процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
 
Заслухавши пояснення    по    касаційній    скарзі    представника
відповідача,  який  підтримав викладені в ній доводи,  перевіривши
повноту встановлення обставин справи та правильність їх  юридичної
оцінки  в  постанові  апеляційного  господарського  суду,  колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить  до  висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Судами встановлено,  що  18.05.2003  року на підприємстві позивача
спеціалістами  регіонального  управління  Департаменту  з   питань
адміністрування  акцизного  збору  і  контролю  за виробництвом та
обігом  підакцизних  товарів  Державної  податкової  Адміністрації
України   в  Харківській  області  було  проведено  перевірку,  за
результатами якої складено  акт  №  202138  від  18.05.2003р.,  на
підставі  якого винесено оскаржуване повідомлення про застосування
до позивача штрафних санкцій в сумі 1700 грн. відповідно до абз. 5
ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.05.1995р. № 481/95 "Про державне
регулювання виробництва і обігу  спирту  етилового,  коньячного  і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
        ,
яким  до  суб'єктів  підприємницької   діяльності   застосовуються
фінансові  санкції  у  вигляді  штрафів  у разі оптової (включаючи
імпорт  та  експорт)  і  роздрібної  торгівлі  спиртом   етиловим,
коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним,
спиртом етиловим ректифікованим плодовим,  алкогольними напоями та
тютюновими  виробами  без  наявності  ліцензії  або  з  порушенням
установлених правил торгівлі ними в розмірі 200 відсотків вартості
отриманої  для  реалізації партії товарів,  але не менше 1700 грн.
Згідно акту перевірки, спеціалістами Департаменту було встановлено
порушення правил торгівлі алкогольними напоями,  а саме: відмова у
продажу пляшки вина "Монастирська ізба" на  винос,  присутність  в
асортименті  настоянки  "Слива на коньяку" з простроченим терміном
придатності,  незастосування гостованого мірного посуду  з  тавром
державної  повірки  під  час  продажу вина на розлив,  відсутність
товарно-транспортних накладних постачальника на алкогольні напої.
 
Колегія суддів погоджується з висновком судів про те,  що  позовні
вимоги  є  обґрунтованими  і підлягають задоволенню з підстав,  що
наведені нижче.
 
Згідно акту перевірки № 202138 від 18.05.2003 року  зазначено,  що
на  додаткову вимогу продати цілу пляшку вина "Монастирська ізба",
перевіряючому  було  відмовлено,  чим  порушено  п.   3.5   Наказу
Міністерства  економіки  та питань європейської інтеграції України
від 24.07.02р.  № 219 "Про  затвердження  Правил  роботи  закладів
(підприємств) громадського харчування" ( z0680-02 ) (z0680-02)
        .  В поясненнях
до акту  перевірки  головний  бухгалтер  ПП  "С"  пояснив,  що  на
додаткове  прохання  продати  цілу пляшку вина "Монастирська ізба"
бармен пояснив, що ціна придбання пляшки буде істотно дорожче, ніж
в  магазині.  Таке пояснення було сприйняте як відмова в придбанні
вина марки  "Монастирська  ізба".  Зазначене,  суди  розцінили  як
виконання   п.   6   Постанови  Кабінету  Міністрів  України  "Про
затвердження  правил  роздрібної  торгівлі  алкогольними  напоями"
( 854-96-п   ) (854-96-п)
          від  30.07.96  р.  №  854,  згідно  якого  суб'єкт
господарської діяльності зобов'язаний забезпечити згідно із ст. 18
та  19  Закону  України  "Про  захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
        
необхідну,  доступну та  достовірну  і  своєчасну  інформацію  про
товари,  що  і  намагався  зробити бармен ПП "С".  З посиланням на
абз.2 п. 3.5 Наказу № 219 від 24.07.02р., яким встановлено, що під
час   обслуговування   в   закладах  (підприємствах)  громадського
харчування за бажанням споживачів кулінарна продукція  та  закупні
товари,  у  тому  числі  алкогольні напої,  можуть бути продані на
винос у відповідній упаковці,  суди дійшли  вірного  висновку,  що
даною   нормою  передбачається  саме  право  закладу  громадського
харчування продавати на винос алкогольні напої, а не обов'язок.
 
Як зазначено в акті перевірки на реалізації у ПП  "С"  знаходилась
пляшка  настоянки  "Слива  на  коньяку"  виробництва ВАТ "Пивзавод
Іванівський" з простроченим терміном  придатності,  відповідно  до
маркування  на  етикетці  пляшки  2001  рік,  термін  зберігання 3
місяці, що є порушенням п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України
"Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями"
( 854-96-п ) (854-96-п)
         від 30.07.96 р. № 854, дві пляшки горілки "Народна",
а  також  те,  що в прейскуранті не була вказана горілка "Клюква",
чим були порушені п.  14 Постанови Кабінету Міністрів України "Про
затвердження   правил   роздрібної  торгівлі алкогольними напоями"
( 854-96-п ) (854-96-п)
         від 30.07.96 р.  № 854 та п. 2.1 Наказу Міністерства
економіки та питань європейської інтеграції України від 24.07.02р.
№ 219  "Про  затвердження  Правил  роботи  закладів  (підприємств)
громадського харчування" ( z0680-02 ) (z0680-02)
        .  Як встановлено судами,  до
акту перевірки було складено Додаток № 1 на двох аркушах, яким був
зазначений перелік товару,  що знаходиться на реалізації у ПП "С".
Цей перелік, згідно якого перевірка товару проводилась суцільно, є
вичерпним,  що  підтверджується  додатком  №  1.  В додатку № 1 не
зазначено про наявність на реалізації у ПП "С" настоянки "Слива на
коньяку"  виробництва  ВАТ  "Пивзавод  Іванівський" з простроченим
терміном придатності відповідно до маркування на  етикетці  пляшки
2001   рік,  термін  зберігання  3  місяці,  двох  пляшок  горілки
"Народна" та пляшки горілки "Клюква", в зв'язку з чим виключається
можливість  порушенн  пунктів 14,  15 Постанови Кабінету Міністрів
України "Про затвердження правил роздрібної торгівлі  алкогольними
напоями"  ( 854-96-п ) (854-96-п)
         від 30.07.96 р.  № 854 та п.  2.1 Наказу
Міністерства економіки та питань європейської  інтеграції  України
від 24.07.02р. № 219. Згідно Додатку № 1 на реалізації знаходилась
"Слива на коньяку" виробництва ТОВ "Горобина" з датою виготовлення
на  етикетці  -  30.01.2003  року.  Згідно  з наданим сертифікатом
відповідності № 034754,  виданого ТОВ "Горобина" м. Суми, вказано,
що сертифікат розповсюджується на вермути лікерні,  згідно Додатку
№ 1 - "Слива на коньяку",  що виготовляються серійно  в  період  з
08.07.02  року  08.07.03 роки з урахуванням терміну їх придатності
до  споживання  12  місяців.  Таким  чином  суди  встановили,   що
наявність  в  асортименті  алкогольних  напоїв,  що значені в акті
перевірки,  нічим  не  доведена,  а  спростовується даними Додатку
№ 1 до акту перевірки.
 
Судами також  порахований не доведеним зазначений в акті перевірки
факт,  що при торгівлі на  розлив  підприємством  використовувався
звичайна  200 гр.  склянка,  а не мірна склянка з тавром державної
повірки,  що  призвело  до  порушення  п.  24  Постанови  Кабінету
Міністрів України від 30.07.96 року № 854 ( 854-96-п ) (854-96-п)
        .  Позивачем
було надано пояснення бармена на ім'я директора ПП "С",  згідно  з
якими    було    встановлено,    що   при   торгівлі   на   розлив
використовувалася  200  гр.  мірна  склянка  з  тавром   державної
повірки.  Окрім   того,  надано  паспорт  на склянку мірну 200 гр.
№ 10322 (а.с.65),  згідно  якого  мірний  посуд  був  виготовлений
08.10.02  року,  має шкалу на 50,  100,  150,  200 гр.,  перевірка
проведена представником Полтавського ЦСМС.  Відповідно до  рішення
НТК   Держстандарту   України   від  25.06.97р.  Протоколом  №  3,
встановлено,  що склянки мірні підлягають  державній  повірці  при
випуску в обіг.  Згідно п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України
"Про затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями"
( 854-96-п  ) (854-96-п)
          від  30.07.96р.  №  854  передбачається,  що мірою
місткості повинен бути  посуд,  який  має  шкалу  або  відмітки  з
нанесеними цифровими значеннями і тавром державної повірки.
 
Актом перевірки  було  зазначено,  що підприємством порушено п.  5
Постанови  Кабінету  Міністрів  України від 30.07.96  року  №  854
( 854-96-п  ) (854-96-п)
        ,  а саме підприємством не надані товарно-транспортні
накладні, а доказом постачання продукції від "Дігма плюс" є тільки
касові чеки та накладні ПП "С". Відповідно до 5 Постанови Кабінету
Міністрів  України  від  30.07.96  року  №  854  ( 854-96-п   ) (854-96-п)
        ,
встановлено,  що  алкогольні  напої,  що надходять до торговельної
мережі,  повинні  супроводжуватися  передбаченими   законодавством
документами:            товарно-транспортними           накладними
(рахунками-фактурами,    прибутковими-видатковими     накладними),
сертифікатами  відповідності,  виданими  УкрСЕПРО  або скріпленими
підписом  і  печаткою  суб'єкта,  що   відпустив   товар,   копією
сертифіката відповідності,  документами,  що підтверджують належну
якість напоїв,  чи їх копіями,  скріпленими  підписом  і  печаткою
начальника.  Статтею  1  Закону  України "Про державне регулювання
виробництва і  обіг  спирту  етилового,  коньячного  і  плодового,
алкогольних напоїв і тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
         встановлено,
що місце торгівлі - місце реалізації  товарів,  у  тому  числі  на
розлив,  в  одному  торговому  приміщенні (будівлі) за місцем його
фактичного розташування для  тютюнових  виробів  -  без  обмеження
площі,  для  алкогольних  напоїв - торгівельною площею не менше 20
кв.  м,  обладнане  електронними   контрольно-касовими   апаратами
(незалежно від кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно
від їх  кількості),  в  яких  фіксується   виручка   від   продажу
алкогольних  напоїв  та  тютюнових виробів незалежно від того,  чи
оформляється через них продаж інших товарів. Згідно акту перевірки
встановлено, що місцем торгівлі є закусочна "У грека", в зв'язку з
цим  позивачем  були  надані  накладні,  видаткові  накладні,   що
підтверджують   передачу  товару  на  реалізацію  до  торгівельної
мережі,  а саме до закусочної "У грека".  Судами  встановлено,  що
придбання   товару   здійснювалася  дрібним  оптом  за  готівковий
розрахунок,  з видачею касових чеків по авансових платежах у "ДП",
що знаходяться в матеріалах справи.
 
Беручи до  уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності,  колегія  суду  не  вбачає  підстав   для   скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
 
Керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -
 
                            ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі  м.  Харкова  від
19.03.2004   року   №   814/9/10-025   на  постанову  Харківського
апеляційного господарського суду від 24.02.2004 року у справі № 41
залишити  без  задоволення,  а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.02.2004 року у справі № 41 - без змін.