ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N A-15/359
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Коломийської об'єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції Івано-Франківської
касаційну скаргу області
на постанову від 13.05.2004 року Львівського
апеляційного
господарського суду
у справі № 15
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Приватного підприємства "ВНЦ"
до Коломийської об'єднаної державної
податкової інспекції Івано-Франківської
області
про визнання податкових повідомлень-рішень
недійсними
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від
15.01.2004 року, залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 13.05.2004 року, по справі
№ 15 позов задоволено; податкове повідомлення-рішення за формою
"В" від 19.11.2003р. № 0001052600/0 та податкове
повідомленнярішення за формою "Р" від 19.11.2003р. № 0001042600/0
Коломийської ОДПІ - визнані недійсними; стягнуто з відповідача на
користь позивач 170 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Коломийська об'єднана державна податкова
інспекція Івано-Франківської області просить скасувати ухвалені по
справі судові акти та припинити провадження по справі, посилаючись
на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 6.2.1 п. 6.2
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р. та Інструкції "Про
порядок заповнення вантажної митної декларації", затвердженої
Наказом Державної митної служби України № 307 ( z0443-97 ) (z0443-97)
від
09.07.1997 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що Коломийською ОДПІ Івано-Франківської
області було проведено документальну перевірку дотримання вимог
податкового та валютного законодавства ПП "ВНЦ" за період з
01.01.2001 року по 30.09.2003 року за результатами якої складено
акт № 264/262-120/11-30913240 від 19.11.2003р.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення за формою "В" від 19.11.2003р.
№ 0001052600/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у розмірі 6402 грн. (5820 грн. -
основний платіж, 582 грн. - штрафна санкція) та податкове
повідомлення-рішення за формою "Р" від 19.11.2003р.
№ 0001042600/0, яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3200000 грн.
Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 6.2.1 п. 6.2
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при обчисленні суми податку на додану вартість за
нульовою ставкою по продажу товарів, які були вивезені за межі
митної території України на підставі договору комісії № 19-К від
30.07.2003р. У якості доказу вивезення товарів за межі митної
території України позивачем надано копію вантажної митної
декларації № 161819 від 02.09.2003р.
В акті перевірки також зазначено, що ДПІ подано оригінал 5-го
примірника ВМД № 161819 від 02.09.2003р., на звороті якої є штамп
"задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території
України в повному обсязі 04.09.2003р.", підписи інспектора ВКВД та
начальника ВКВД та кругла печатка, однак, вищезазначена вантажна
митна декларація оформлена з порушенням Інструкції "Про порядок
заповнення вантажної митної декларації" ( z0443-97 ) (z0443-97)
. З огляду на
викладене, позивач не мав права застосовувати 0% ставку при
обчисленні податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що
висновок відповідача, викладений в акті перевірки, є
безпідставним, з огляду на наступне.
Згідно із ст. ст. 2, 6, 8 Положення про вантажну митну декларацію,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 574
( 574-97-п ) (574-97-п)
від 09.06.1997р., вантажна митна декларація - заява,
що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні
засоби і мету їх переміщення через митний кордон України, а також
інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного
оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД
застосовується під час декларування суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що
перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для
оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться
реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за
наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора
митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Інструкцією "Про порядок заповнення вантажної митної декларації"
( z0443-97 ) (z0443-97)
, передбачено, що графа -1 містить відомості про тип
ВМД, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок
переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з
України; графа - 8 містить відомості про одержувача товарів (якщо
одержувач - іноземна особа, то в графі 8 зазначаються найменування
та місцезнаходження іноземного підприємства); графа17 містить
відомості про країну призначення; графа-29 містить відомості про
найменування митного органу, в зоні якого розташовано пункт
пропуску на митному кордоні.
Судами встановлено, та відповідачем не заперечується, що вантажна
митна декларація надана позивачем має особисту номерну печатку
інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок
переміщення предметів (експорт), найменування митного органу, в
зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.
Отже цілком вірним є висновок судів, що вантажна митна декларація
оформлена декларантом належним чином і засвідчена митницею.
Колегія суддів відзначає, що даними, зафіксованими актом
перевірки, та доказами, наданими відповідачем в ході розгляду
справи, не спростовано факту вивезення позивачем гідроансамблю
станцій енергопостачання потужністю 530 кВт за межі митної
території України.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок на додану вартість
обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною
вантажною декларацією.
Статтею 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що факти, які
відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при
розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.
Ні суду першої інстанції, ні апеляційній колегії відповідач не
надав належних доказів про виявлення факту порушення митних правил
позивачем або про спростування відомостей, викладених у ВМД.
Крім того, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку
здійснює вивезення (експортування) товарів (робіт, послуг),
отриманих від іншого платника податку на умовах комісії,
консигнації, доручення або інших видів договорів, які не
передбачають переходу права власності на такі товари (роботи,
послуги) від такого іншого платника податку до експортера, право
на отримання експортного відшкодування має такий інший платник
податку.
За змістом даної норми в даному випадку право на отримання
експортного відшкодування має комітент (позивач).
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, позивачем
надана належним чином засвідчена вантажна митна декларація, що є
підтвердженням факту вивезення (експортування) товарів, а тому
суди дійшли правомірного висновку, що доводи позивача про
здійснення експорту і застосування нульової ставки по податку на
додану вартість при експорті товарів є обґрунтованими та
доведеними.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Коломийської ОДПІ Івано-Франківської області від
04.06.2004 року № 8486/10/10-010 на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 13.05.2004 року у справі № 15
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 13.05.2004 року у справі № 15 - без змін.