ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 6/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому м. Свердловську Луганської області
засіданні матеріали
касаційної скарги
на постанову від 06.04.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 61
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "ІС", м. Свердловськ
до 1. Відділення Державного казначейства у
м. Свердловську
2. Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
про стягнення з Державного бюджету України
бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість та процентів в сумі 3 182
228,81 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Луганської області від 23.02.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 06.04.2004 року, по справі № 61 позов
задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
жовтень 2003 року в сумі 3160409,00 грн., проценти за несвоєчасне
відшкодування податку на додану вартість по декларації за жовтень
2003 року за період з 01.01.2004р. по 20.02.2004р. в сумі 37093,68
грн.; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача витрати по
сплаті держмита в сумі 1700 грн. і судові витрати в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області
просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.04.2004 року частково в сумі процентів в розмірі
37093,68 грн. та прийняти нове рішення по даній справі,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та
процесуального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 4.4.2 "з" п.
4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 6.3 Порядку відшкодування податку на
додану вартість від 02.07.1997р. № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що позивач, Спільне підприємство з іспанським
інвестором "ІС", м. Свердловськ Луганської області, надав
Державній податковій інспекції у м. Свердловську Луганської
області податкову декларацію з податку на додану вартість та
розрахунок експортного відшкодування за жовтень 2003 року в
строки, встановлені діючим законодавством. Сума податку на додану
вартість, що відшкодовується з бюджету протягом місяця, наступного
після подання декларації, становить 3 160 409 грн. 00 коп.
Позивач звернувся з позовом про стягнення бюджетної заборгованості
з податку на додану вартість в сумі 3 160 409 грн. 00 коп. і
процентів в сумі 21 819 грн. 81 коп., нарахованих на суму
бюджетної заборгованості за період з 01.01.2004р. по 26.01.2004р.,
у зв'язку з несвоєчасним бюджетним відшкодуванням.
На підставі вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач збільшив суму позовних вимог,
звернувшись з клопотанням № 851 від 20.02.2004р. Відповідно до
клопотання позивача розмір позовних вимог, за рахунок збільшення
процентів на час звірення розрахунків, становить загальну суму 3
197 502 грн. 68 коп. , що складається з бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість в сумі 3 160 409 грн. 00 коп., та
процентів, що нараховані на бюджетну заборгованість з податку на
додану вартість за період з 01.01.2004р. по 20.02.2004р., в сумі
37 093 грн. 68 коп.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р.
№ 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із
подальшими змінами і доповненнями у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації.
За змістом пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування здійснюється шляхом
перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на
рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, що не відшкодовані платнику податків протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації
за звітний період.
Згідно ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти в розмірі 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на день її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутись з позовом про стягнення коштів
бюджету, у тому числі суми нарахованих процентів. Тобто, право
позивача на звернення до суду з позовом про стягнення процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, передбачено Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Строк для здійснення бюджетного відшкодування настав 31.12.2003р.
Наданий до матеріалів справи акт звірки розрахунків від
20.02.2004р. свідчить про те, що сума податку на додану вартість
та процентів на день розгляду справи не відшкодована, проте
підтверджена як заявлена сума, що підлягає відшкодуванню, так і
факт існування бюджетної заборгованості.
Виходячи з вищенаведеного, господарські суди дійшли правильного
висновку, що позивач правомірно звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення заборгованості з податку на додану вартість
за податковою декларацією за жовтень 2004р. в сумі 3 160 409 грн.
00 коп. та процентів, що нараховані на бюджетну заборгованість з
податку на додану вартість за період з 01.01.2004р. по
20.02.2004р. в сумі 37 093 грн. 68 коп., тому обґрунтовано
задовольнив позов.
Абзацом другим пункту "з" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові
декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним
(керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати
нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового
платежу).
Платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою,
якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена
центральним керівним органом контролюючого органу, збільшує або
зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з
такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Такий звіт за іншою формою подається разом із поясненням мотивів
його складання.
Діюча форма податкової декларації з податку на додану вартість, не
відповідає даній вимозі. Зокрема, в діючій формі декларації
відсутні рядки, які передбачали б норми і зміст статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, щодо
проведення відшкодування ПДВ протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Податкова декларація, з додатковим рядком
декларування, що подана позивачем до ДПІ у м. Свердловську,
відповідає нормам і змісту Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тому, колегією суддів не приймається до уваги довід ДПІ про зміну
форми декларації як не заснований на законодавстві, зокрема Законі
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Законі
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, рішення судами попередніх судових інстанцій прийняте
на підставі законодавства та матеріалів справи.
Також, колегія суду вважає безпідставними і такими, що суперечать
вимогам Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, посилання відповідача-2 на п. 6.3 "Порядку
відшкодування податку на додану вартість від 02.07.1997 р.
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
відносно нарахування процентів лише після
повного перерахування коштів бюджету, оскільки п. 6.3 наведеного
порядку суперечить пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, норма
вищенаведеного порядку не може звужувати норму Закону, яка
наділена більшою юридичною силою. На підставі ч. 3 ст. 1 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування. Порядок сплати
ПДВ, порядок віднесення сплаченого ПДВ до податкового кредиту,
порядок повернення ПДВ та інші питання, що стосуються ПДВ, чітко
урегульовані Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
Луганської області від 20.04.2004 року № 1587/10 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2004 року у
справі № 61 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 06.04.2004 року у справі № 61
- без змін.