ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 37/4
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому судовому Приморському
засіданні матеріали районі м. Маріуполя
касаційної скарги
на постанову від 24.03.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 37
господарського суду Донецької області
за позовом Державного Азовського Головного Морського
Агентства "ІФ", м. Маріуполь
до 1. ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя
2. Відділення Державного казначейства у
м. Маріуполі
про стягнення з Державного бюджету України
бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість по деклараціям за
квітень, травень, червень, липень,
серпень, вересень та жовтень 2003 року в
сумі 83 088 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.02.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року, по справі № 37 позов
задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь
позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за
квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень
2003 року в сумі 83088 грн.; стягнуто з відповідача-1 на користь
позивача витрати по сплаті держмита в сумі 830,88 грн. і судові
витрати в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя просить
скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, а саме: ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вимог наказу ДПАУ
№ 376 від 01.08.1998 р., абз.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст. 12 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р. у разі,
коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Особливості бюджетного відшкодування платникам податку на додану
вартість, які здійснюють експортні операції, регламентується ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168/97-ВР від 03.04.97р.
Судами встановлено, що позивачем у встановлений законом строк були
подані до органів Державної податкової служби податкові декларації
з ond`rjs на додану вартість за липень-жовтень 2003 року,
вантажномитні декларації з відміткою митного органу про вивезення
товару за межі митної території України.
Дане бюджетне відшкодування сформувалося в зв'язку із здійсненням
позивачем експортної операції.
Підтвердженням сум, заявлених до відшкодування бюджетної
заборгованості, є також акт документальної перевірки правильності
відображення сум до відшкодування ДАГМА "ІФ" від 19.08.03р,.
складений ДПІ та акт звірення від 20.01.04р. щодо наявності станом
на 29.12.03р. бюджетної заборгованості в сумі 83088грн.
На підставі зазначених обставин справи суди попередніх інстанцій
дійшли правильного висновку про те, що надані до матеріалів справи
акти документальної перевірки та звірення розрахунків ПДВ,
свідчать про те, що сума ПДВ на день розгляду справи не
відшкодована, однак підтверджена і заявлена сума, яка підлягає
відшкодуванню, і факт існування бюджетної заборгованості.
Таким чином, господарськими судами зроблений правильний висновок
про те, що суми ПДВ заявлені позивачем до відшкодування,
підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного
законодавства.
Доводи Державної податкової інспекції у Приморському районі
м. Маріуполя про те, що відшкодуванню підлягає лише надмірно
сплачена сума ПДВ господарськими судами обґрунтовано не прийняті
до уваги, оскільки пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97р. визначено
певний порядок розрахунку суми податку на додану вартість, що
підлягає як сплаті, так і відшкодуванню з бюджету.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про
відсутність результатів зустрічних перевірок, оскільки відсутність
даних за перевірками не може бути підставою для відмови у
відшкодуванні бюджетної заборгованості, з огляду на приписи пп.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким встановлено, що підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Враховуючи викладене, доводи податкової інспекції про порушення
судовими інстанціями норм матеріального права при розгляді справи
не заслуговують на увагу, оскільки відсутні підтвердження про
ненадходження ПДВ до Держбюджету.
Доводи касаційної скарги, що висновок суду апеляційної інстанції
суперечить ст. 12 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, не свідчать про неправильне вирішення спору
в даній справі.
Вказаною статтею передбачено, що погашення простроченої бюджетної
заборгованості по ПДВ, що виникала за станом на 01.11.2003 року та
не відшкодована за станом на 01.01.2004р., здійснюється шляхом її
оформлення облігаціями внутрішньої державної позики з терміном
обігу п'ять років. Порядок випуску, обігу, погашення зазначених
облігацій, а також нарахування відсотків на них затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до останнього абзацу "Основних умов випуску облігацій
bmsrp3xm|n? державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість" ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
,
затверджених постановою КМ України від 25.12.2003 р. № 2014,
основні умови випуску облігацій є публічною пропозицією платникам
податку щодо оформлення простроченої бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість, яка утворилася на 1 листопада 2003р. і
не відшкодована до 1 січня 2004р., облігаціями внутрішньої
державної позики.
Своє волевиявлення на оформлення простроченої бюджетної
заборгованості шляхом одержання вказаних облігацій платник
реалізує шляхом подання відповідної заяви встановленої форми
відповідно до п. 11 Порядку випуску облігацій внутрішньої
державної позики ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову
біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
облігації усіх видів (у тому числі й облігації
внутрішньої державної позики) розповсюджуються серед підприємств
на добровільних засадах. Отже, оформлення простроченої бюджетної
заборгованості по ПДВ облігаціями внутрішньої державної позики
здійснюється винятково на добровільній основі за бажанням платника
податку.
Згідно пункту 11.4 ст. 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зміни порядку оподаткування на додану
вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у цей Закон.
В статті 7 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
зазначено, що зміна податкових ставок і механізм справляння
податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть
запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на
відповідний рік.
Таким чином, передбачений ст. 12 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
спосіб відшкодування ПДВ є
альтернативним нарівні із способами, встановленими ст. ст. 7, 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, і
не позбавляє платника податку на отримання бюджетного
відшкодування відповідно до положень останнього із вказаних
законів.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та
неправильного застосування в постанові суду апеляційної інстанції
норм матеріального права.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про
порушення судами вимог ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
об'єднання позовних вимог, оскільки не вважає, що позовні вимоги,
заявлені позивачем, не пов'язані між собою підставою виникнення
або поданими доказами.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Маріуполя від
20.04.2004 року № 4571/10/10-013 на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 24.03.2004 року у справі № 37
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24.03.2004 року у справі № 37 - без змін.