ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2004 Справа N 2-13/15237-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Сімферопольської МДПІ в Автономній
відкритому Республіці Крим
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 01.03.2004 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 21
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Кольчугінського споживчого
товариства
до Сімферопольської МДПІ
про визнання недійсною другої
податкової вимоги та внесення змін
до картки особового рахунку
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача не з'явились
від відповідача не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.11.-01.12.2003 року, залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2004
року, у справі № 21 позов задоволено; визнано недійсною другу
податкову вимогу ДПІ в м. Сімферополі № 2/133 від 14.04.2003р. на
суму 36,05 грн.; зобов'язано Сімферопольську МДПІ внести зміни в
картку особового рахунку Кольчугінської споживчого товариства по
податку на збір на розвиток виноградарства, садівництва і
хмелярства на суму 400,00 грн. шляхом внесення в графу "оплата"
суми в розмірі 400,00 грн. по платіжному дорученню № 755 від
14.06.2001р.; по комунальному податку на суму 300,00 грн. шляхом
внесення в графу "оплата" суми в розмірі 300,00 грн. по платіжному
дорученню № 757 від 14.06.2001 р.; по прибутковому податку на суму
723,00 грн. шляхом внесення в графу "оплата" суми в розмірі 723,00
грн. по платіжному дорученню № 763 від 14.06.2001 р.; по
земельному податку на суму 145,38 грн. шляхом внесення в графу
"оплата" суми в розмірі 145,38 грн. по платіжному дорученню № 765
від 14.06.2001 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача 85
грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Сімферопольська МДПІ в АРК просить ухвалені по
справі судові акти скасувати, в позові позивачу відмовити,
посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права, а
саме: ст. ст. 4, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ч. 3 ст. 9 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 55 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
, ст. 24
Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, ст. 32
Закону України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні"
( 2346-14 ) (2346-14)
, п. 7.5, п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ч. 5 ст. 50 Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, розділу 2 Інструкції про порядок
ведення органами державної податкової служби оперативного обліку
податків і зборів (обов'язкових платежів), які надходять до
бюджетів і державних цільових фондів.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь в
судовому засіданні касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи
наступне.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що позивачем були
проведені платежі на рахунок УДК в АРК в Кримській філії дирекції
банку "У" платіжними дорученнями:
- № 755 від 14.06.2001р. на оплату збору на розвиток
виноградарства і садівництва в сумі 400,00 грн.;
- № 757 від 14.06.2001р. на оплату комунального податку в сумі
300,00 грн.;
- № 763 від 14.06.2001р. на оплату прибуткового податку в сумі
723,00 грн.;
- № 756 від 14.06.2001р. на оплату податку на землю в сумі 145,38
грн.
Зазначені платіжні доручення були прийняті АКБ "У" до виконання,
про що свідчать відповідні відмітки банку на вищезазначених
платіжних дорученнях.
Сімферопольська МДПІ визнана кредитором АКБ "У" по даним платіжним
дорученням на суму 1568,38 грн..
14.04.2003 р. Сімферопольською МДПІ було прийнято другу податкову
вимогу № 2/133 про погашення позивачем податкового боргу по
узгоджених податкових зобов'язаннях в розмірі 36,05 грн., в тому
числі 2,89 грн. - штрафи і санкції за порушення податкового
законодавства, 0,51 грн. - пеня по збору за розвиток
виноградарства, садівництва і хмелярства, 32,65 грн. - пеня по
комунальному податку.
У відповідності із ч. 4 ст. 24 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
розрахунки підприємств за своїми
зобов'язаннями провадяться через установи банків у порядку,
встановленому Національним банком України відповідно до законів
України.
Згідно п. 2 ст. 12 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
банки та інші фінансово-кредитні установи виконують
доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на
перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до
Державного бюджету України і місцевих бюджетів в установлений
законами України термін.
Як вбачається з п. 8.1 ст. 8, п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
банк
зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в
розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу
банку, в день його надходження. Отримувач має право на
відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної
йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на
переказ.
Як передбачено п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
при
використанні розрахункового документа ініціювання переказу
вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа на виконання.
З прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного
документа на сплату суми податкового боргу підпункт 16.3.1 пункту
16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує закінчення строку нарахування пені.
В силу підпункту 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 названого Закону
( 2346-14 ) (2346-14)
на банк, з вини якого порушені встановлені
законодавством строки зарахування податків, зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, покладається
сплата пені за прострочення бюджетного платежу, а також інша
відповідальність, передбачена цим Законом за порушення порядку
своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового
платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Судами встановлено, що згідно акту звірки розрахунків з бюджетом
Кольчугінського споживчого товариства від 31.12.2001 р. недоїмка
по прибутковому податку в розмірі 723 грн., по комунальному
податку в розмірі 300 грн., по збору на розвиток виноградарства,
садівництва і хмелярства в розмірі 400 грн., по земельному податку
в розмірі 400 грн. була сплачена позивачем вищезазначеними
платіжними дорученнями.
Таким чином, судами попередніх судових інстанцій зроблений
правомірний висновок про визнання недійсною другої податкової
вимоги ДПІ у м. Сімферополі , як такої, що не відповідає вимогам
діючого законодавства.
Як передбачено ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, завданням органів державної податкової
служби є здійснення контролю за додержанням податкового
законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю
сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством.
Пред'явивши відповідно до положень ст. 93 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
грошову вимогу до банку,
що ліквідується, на суму платежів позивача, які підлягали
перерахуванню до бюджету, орган державної податкової служби у
такий спосіб підтвердив виконання позивачем своїх податкових
зобов'язань перед державою, у зв'язку з чим у позивача є підстави
вимагати внесення змін в особовий рахунок та відображення заміни
платника, що відбулася.
З огляду на наведене, вбачається порушення охоронюваних прав і
законних інтересів позивача внаслідок невідображення на особовому
рахунку платника податків платежу в сумі 1568,38 грн. Фактично
Сімферопольська МДПІ шляхом пред'явлення грошових вимог до АКАБ
"У" на зазначену суму провела заміну боржника. Різниця, яка
утворилась між сумою фактично сплачених податкових платежів,
відображена в податковому та бухгалтерському обліку позивача, та
даними особового рахунку платника податків веде до подвійного
оподаткування з тих же підстав і за тим же об'єктом, та збільшенню
поточного податкового зобов'язання на суму розбіжностей. Крім
того, помилково відображена на особовому рахунку податкова
заборгованість може стати причиною безпідставного застосування
примусових заходів по її стягненню.
Тому, господарські суди дійшли правомірного висновку про
задоволення вимог про внесення змін в особовий рахунок.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сімферопольської МДПІ від 01.04.2004р.
№ 407/9/10-0 на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 01.03.2004 року по справі № 21 залишити
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 01.03.2004 року по справі № 21 - без змін.