ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2004 Справа N А-13/20-04
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Московському районі м. Харкова
касаційні скарги
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 24.05.2004 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом приватного підприємства “Джерело”
до Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2004
р. у справі № А-13/20-04 позов ПП “Джерело” до Державної
податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2004 р. у даній справі рішення господарського суду
Харківської області від 18.03.2004 р. залишено без змін.
Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати
та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В
обґрунтування посилається на порушення судами норм матеріального
права.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту
їх встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ПП
“Джерело” зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської
ради 06.04.1995 р., до ЄДРПОУ включено з ознаками юридичної
особи відповідно довідки від 23.12.1998 р.
Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова
було здійснено перевірку автобусів на маршруті “626 м/р –
ст. м. Барабашова” щодо контролю за здійснення розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами
підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акти: № 00569 від 26.11.2003
р., № 00568 від 26.11.2003 р., № 00578 від 27.11.2003 р.,
№ 00545 від 27.11.2003 р., № 00579 від 28.11.2003 р., № 00584
від 29.11.2003 р., № 00585 від 01.12.2003 р., № 00586 від
01.12.2003 р. Відповідно до вказаних актів встановлено факти
невикористання під час здійснення розрахунках операцій книг
обліку розрахункових операцій, що є порушенням п. 1, 2, 5 Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Всі акти складалися відносно ПП “Джерело”.
На підставі вказаних актів Державною податковою інспекцією у
Московському районі м. Харкова прийняті податкові
повідомлення-рішення від 03.12.2003 р. на загальну суму 2720
грн., тобто по 340 грн. штрафних санкцій за порушення вимог
Закону по кожному повідомленню-рішенню.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, що при здійснення перевірки відповідачем
не було встановлено яким саме суб’єктом підприємницької
дўяльностў здійснювалося перевезення пасажирів на маршруті, який
перевірявся.
Судами встановлено, що ПП “Джерело” перевезення пасажирів ним не
здійснювалося, оскільки відповідно до договору № 1 від
30.05.2003 р., укладеного між ПП Фрейдін Л.М. та ПП “Джерело” на
строк з 30.05.2003 р. по 31.122.2003 р., ПП “Джерело” передало
свої автобуси у справному стані в кількості 69 шт. у тимчасове
користування ПП Фрейліну Л.М. При цьому судами встановлено, що в
перевірених автобусах були в наявності книги ОРО, зареєстровані
на ПП Фрейдін Л.М.
ПП Фрейдін Л.М. має ліцензію сер. АА № 09604, видану Харківським
обласним автотранспортним управлінням Державного департаменту
автомобільного Міністерства транспорту України на надання послуг
з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом в
межах території України на період з 22.08.2003 р. по 07.09. 2003
р.
Крім того, попередні судові інстанції, задовольнивши позов про
визнання недійсними спірних повідомлень-рішень, виходили з того,
що суми штрафних санкцій за порушення Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
кваліфіковані відповідачем як податкові зобов’язання, у зв’язку
з чим в спірних повідомленнях-рішеннях містяться зазначення
стосовно того, що в разі несплати зазначених сум у встановлений
строк будуть прийняті заходи з продажу активів підприємства.
Таким чином, оскільки штрафні санкції за порушення вимог Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
до податкових зобов’язань не відносяться, то відповідачем
невірно було направлено на адресу позивача спірні податкові
повідомлення-рішення.
Колегія суддів не заперечує проти висновків судів, що визначення
нарахованих позивачу штрафні санкції за порушення вимог Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” як суми
податкових зобов’язань, суперечить преамбулі, п.п. 1.2, 1.5
ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 13, 14 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з платника
податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування,
визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов’язання з поширенням на них
вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському
районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2004р. у справі № А-13/20-04 залишити без змін.