ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2004 Справа N 30/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Рибака В.В. розглянувши
касаційну скаргу Київського колективного заводу безалкогольних
напоїв “Росинка” на рішення господарського суду м. Києва від
11.03.2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2004 р. у справі № 30/194 за
позовом Київського колективного заводу безалкогольних напоїв
“Росинка” до Дочірнього підприємства “Фірма “Київ-Транссервіс”
за участю представників позивача –Гуль Г.П., Кравець О.В.,
Сотніков О.Ю., відповідача – Філоненко В.В.
Про стягнення 499 873,01 грн.
У справі з 07.09.2004 р. оголошувалась перерва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2004 р.
Київському колективному заводу безалкогольних напоїв “Росинка” в
задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2004 р. рішення господарського суду м. Києва від
11.03.2004 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Київський колективний завод безалкогольних
напоїв “Росинка” просить скасувати рішення господарського суду
м. Києва від 11.03.2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 24.05.2004 р., посилаючись на те, що
вони прийняті з порушенням норм законодавства, та прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, стягнути з
відповідача 499 873,01 грн. основного боргу по дистриб’юторській
угоді № 05 від 01.07.2002 р., 1 700 грн. витрат по сплаті
державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Відзив на касаційну скаргу від Дочірнього підприємства “Фірма
“Київ-Транссервіс” до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У березні 2003 р. Київський колективний завод безалкогольних
напоїв “Росинка” звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з ТОВ “Київ-Транссервіс” 499 873,01 грн. основного
боргу по дистриб’юторській угоді № 05 від 01.07.2002 р., 1 700
грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.02.2004 р. здійснене
процесуальне правонаступництво відповідача ТОВ
“Київ-Транссервіс” на його правонаступника Дочірнє підприємство
“Фірма “Київ-Транссервіс”
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку про відмову Київському колективному заводу
безалкогольних напоїв “Росинка” в задоволенні позовних вимог.
При цьому суди виходили з того, що позивач не довів ні факту
отримання відповідачем продукції, ні, відповідно, порушення
останнім своїх зобов’язань по дистриб’юторській угоді № 05 від
01.07.2002 р. щодо її оплати.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 99 від
16.05.1996 р., зареєстрованого Міністерством юстиції України
12.06.1996 р. № 293/1318 “Про затвердження Інструкції про
порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних
довіреностей на одержання цінностей” відпуск
товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових
документів і цінних паперів на всій території України всіма
суб’єктами господарювання здійснюється тільки за довіреністю
одержувачів.
Довіреності, які б підтверджували отримання спірної продукції
Дочірнім підприємством “Фірма “Київ-Транссервіс” відповідно до
п. 13 названої Інструкції позивач суду не надав.
Суд також оцінив надані Київським колективним заводом
безалкогольних напоїв “Росинка” інші непрямі (побічні) докази та
обґрунтовано зазначив про те, що вони не можуть бути підставою
для задоволення позову. Так, копії накладних за період з
28.08.2002 р. по 22.11.2002 р., звіту за вересень 2002 р., актів
виконаних робіт від 17.10.2002 р. № 9/2 та від 06.11.2002 р.
№ 10, податкових накладних від 17.10.2002 р. № 1056 та від
06.11.2002 р. № 1081, листа, що підтверджує відтиск штампу
(печатки) відповідача не містять посилань на угоду, за якою
позивачем відпускалась продукція відповідачу, не фіксують
фактичну заборгованість за дистриб’юторською угодою № 05 від
01.07.2002 р., а, отже, не є належними доказами в розумінні
ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі Київський колективний завод безалкогольних
напоїв “Росинка” оцінює докази на свій розсуд, пропонує саме
його позицію прийняти за основу вимог про задоволення позову.
Наведені намагання позивача фактично зводяться до посилання на
доведеність обставин справи та необхідності вирішення касаційною
інстанцією питань про надання переваги доказів позивача над
іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного
суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, ухвалені у справі судові рішення відповідають матеріалам
справи, діючому законодавству, тому підстав для задоволення
касаційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.05.2004 р. у справі № 30/194 залишити без змін, а касаційну
скаргу Київського колективного заводу безалкогольних напоїв
"Росинка” – без задоволення.