ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2004 Справа N 29/56
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Подільському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 06.07.2004 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Мандарин”
до Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін:
- позивача: Тимченко В.М. – директор,
Журова О.Я. – дов. від 14.06.2004 р.,
- відповідача: М’яктов Т.М. – дов. від 09.01.2004 № 8/9/10,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2004 р. у справі
№ 29/56 позов ТОВ “Мандарин” до Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 25.07.2003 р. № 571-23-70-30929004/5555
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
06.07.2004 р. у даній справі рішення господарського суду
м. Києва від 26.04.2004 р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані відсутністю порушень позивачем норм
Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у
позові. В обґрунтування посилається на неправильне застосування
норм матеріального права, а саме ст. 153, ст. 17 Закону України
“Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України
№ 02.06.2003 р. № 790 ( 790-2003-п ) (790-2003-п)
.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
25.07.2003 ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове
повідомлення - рішення № 571-23-70-30929004/5555 про
застосування до ТОВ “Мандарин” відповідно до ст. ст. 153, 17
Закону України “Про державне регулювання виробництва і торгівлі
спиртом етиловим, коньячним та плодовим, алкогольними напоями та
тютюновими виробами” фінансових санкцій у розмірі 1 700 грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -
рішення став акт перевірки від 21.07.2003 р. № 001209, в якому
зазначено, що на момент перевірки позивач здійснював торгівлю
продуктами харчування, прохолоджувальними напоями, алкогольними
напоями, в тому числі вином виноградним натуральним місцевим
сухим, червоним “Мерло, Фонтан де Франс” з пляшок 0,75 л по сумі
за 100 грам 16 грн., чим порушив ст. 15-3 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,
коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
. Перевірка була проведена у ресторані
“Капітан Немо”, який належить ТОВ “Мандарин”.
При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що
вўдповўдачем в акті перевірки помилково було вказано, що
позивачем здійснювалася реалізація вина місцевого виробництва, в
той час як в ресторані здійснювалася торгівля вином імпортного
виробництва “Мерло, Фонтан де Франс” (Франція) зі скляної пляшки
місткістю 0,75 л.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України “Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
розлив
виноробної продукції здійснюється виключно у передбачену діючими
стандартами скляну тару, а також у сувенірні пляшки та художньо
оформлений посуд із скла, глазурованої кераміки або дерева,
упаковку типу “Tetra-Pak”. Розлив виноробної продукції
здійснюється виключно у тару (посуд) місткістю 0,05 л, 0,1 л,
0,2 л, 0,25 л, 0,375 л, 0,4 л, 0,45 л, 0,5 л, 0,61 л, 0,7 л,
0,75 л, 1,0 л і більше. Розлив вин виноградних натуральних сухих
здійснюється також у тару (посуд) місткістю від 100 до 500 л,
виготовлену із матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними
напоями, і у такому випадку передбачені цією статтею вимоги щодо
маркування виноробної продукції не застосовуються.
Встановлені цією статтею вимоги до місткості тари (посуду) не
застосовуються до алкогольних напоїв імпортного виробництва
(ч. 4 ст. 11 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
).
Відповідно до ч. 4 ст. 15-3 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
продаж вин виноградних натуральних сухих
спеціалізованими підприємствами громадського харчування
дозволяється здійснювати на розлив з тари (посуду) місткістю від
100 л до 500 л, виготовленої з матеріалів, дозволених до
контакту з алкогольними напоями.
Слід зазначити, що редакція ст. 15-3 Закону України “Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів” ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, яка була чинною до 01.01.2003 не містила
положень стосовно об'єму тари. З 01.01.2003 вказану статтю
доповнено частиною четвертою, якою передбачено, що продаж вин
виноградних натуральних сухих спеціалізованими підприємствами
громадського харчування дозволяється здійснювати на розлив з
тари (посуду) місткістю від 100 л. до 500 л, виготовленої з
матеріалів, дозволених до контакту з алкогольними напоями.
Таким чином, цілком правомірними є висновки господарських судів
про те, що ч. 4 ст. 15-3 Закону України “Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
має дозвільний характер, тобто окремо (додатково)
дозволяє здійснювати торгівлю винами виноградними натуральними
сухими і з вищезазначеної тари, заборони на торгівлю вином на
розлив з іншої тари ця норма, як і наведений закон не містять.
Системний аналіз ст. 15-3 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
свідчить про те,
що до норм, які містять заборону, відносяться ч. 1 і 2 статті, а
ч. 3 та 4 статті відносяться до норм, які мають дозвільний
характер і обмежень не встановлюють.
Крім того, відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього
Закону поширюються лише на штрафні санкції, які справляються з
платника податків у зв’язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов’язання з поширенням на них
вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.07.2004р. у справі № 29/56 залишити без змін.