ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2004 Справа N 20/556-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув у відкритому Валківської міської ради
судовому засіданні СПД - фізичної особи Ш-ко В.Г.
касаційні скарги та Прокуратури Харківської області
касаційне подання
на постанову від 16.03.2004 року Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 20/556-03 господарського суду
Харківської області
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Х-ої Т.І.
до Виконавчого комітету Валківської
міської ради
про усунення порушень права користування приміщенням і стягнення
моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
за участю прокуратури Харківської області
та за зустрічним позовом Виконавчого комітету Валківської
міської ради
до суб’єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Х-ої Т.І.
Валківського комунального
підприємства “ВГ”
про визнання недійсним договору оренди
за участю представників:
від позивача Х-а Т.І.
від відповідача Ш-ко В.Г.
від прокуратури не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2003
року частково задоволений позов суб’єкта підприємницької
діяльності Х-ої Т.І. до виконавчого комітету Валківської міської
ради про усунення порушень права користування приміщенням і
стягнення моральної шкоди. Даним рішенням суд зобов’язав
відповідача за первісним позовом вселити суб’єкта
підприємницької діяльності – фізичну особу Х-у Т.І. у не житлове
приміщення, по вул. Грабовського, 2-А у м. Валки Харківської
області. Зазначеним рішенням з виконавчого комітету Валківської
міської ради на користь Х-ої Т.І. стягнуто судові витрати у
розмірі 10000 грн., в зв’язку з наданням позивачці юридичних
послуг. У стягненні моральної шкоди Х-ій Т.І. відмовлено.
За зустрічним позовом виконавчого комітету Валківської міської
ради до приватного підприємця Х-ої Т.І. та Валківського
комунального підприємства ВЖКГ про визнання договору оренди від
13.08.2002р. недійсним в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.03.2004р. вказане рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями Валківська міська
рада та СПД- фізична особа Ш-ко В.Г. звернулися до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами, а прокурор
Харківської області з касаційним поданням, в яких наголошують на
тому, що постановлені судові рішення є необґрунтованими і
такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та
діючому законодавству. Зокрема, заявники наголошують на тому, що
постановляючи рішення, судом не врахована дійсність рішення ІУ
сесії Валківської міської ради ХХІУ скликання від 25.10.2002
року, яким скасовано рішення Валківської міської ради від
14.08.2001 року щодо надання в оренду Х-ій Т.І. зазначеного не
житлового приміщення.
ПП Х-ою Т.І. не була проявлена ініціатива щодо укладення нового
договору оренди, як цього вимагає ст. 7 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
.
На виконання вимог ст. 9 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
Х-а Т.І. повинна була
направити до виконавчого комітету Валківської міської ради
проект договору оренди з заявою для погодження умов договору та
отримання згоди органу, уповноваженого керувати комунальним
майном.
Заяв з питань укладення договору оренди з 13.08.2002р., та по
час розгляду зазначеної справи в господарському суді, а також
нового договору оренди на не житлове приміщення по вул.
Грабовського,2А в м. валки від ПП Х-ої Т.І. до Валківської
міської ради не надходило. Зазначене підтверджується комісійним
актом членів виконавчого комітету Валківської міської ради від
20.10.2003р., який знаходиться в матеріалах справи.
Рішення ХХІУ сесії ХХІІІ скликання Валківської міської ради від
14.08.2001 року, з мотивів невідповідності його Закону (ст. 144
Конституцўї України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, втратило чинність з моменту
розірвання договору оренди від 13.08.2002р.)
Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом,
господарський суд прийняв рішення про вселення Х-ої Т.І. в не
житлове приміщення.
Виконання зазначеного рішення неможливо, оскільки спірне
приміщення на підставі договору оренди від 25.10.2002р. зайняте
іншим орендарем Ш-ко В.Г. і цей факт відзначений в рішенні суду
від 18.11.2003р.
Відзив на касаційну скаргу на адресу Вищого господарського суду
України не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги
та подання підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
13.08.2002р. між Валківським комунальним підприємством “ВГ”,
орендодавцем та приватним підприємцем Х-ою Т.І., орендарем, було
укладено строком до 13.08.2007р. договір оренди. Згідно з цим
договором оренди орендодавець передав у строкове платне
користування орендарю не житлове приміщення загальною площею
169,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Валки, вул.
Грабовського, 2а, яке є комунальною власністю територіальної
громади м. Валки.
Як зазначив апеляційний господарський суд, договір оренди від
13.08.2002р. відповідає вимогам закону, зокрема, вимогам Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Орендодавець, Валківське КП ВЖКГ, при укладенні спірного
договору оренди діяв в межах повноважень, наданих йому рішенням
ІІ сесії ХХІУ скликання Валківської міської ради від
06.06.2002р. підпунктом 1.1 пункту 1 якого передбачено: 1.
Передати Валківському комунальному підприємству “ВГ” (Х-ий М.В.)
окремі повноваження щодо управління майном, яке належить до
міської комунальної власності в частині:
1.1 оформлення угод оренди майна згідно рішень міської ради та
Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Дозвіл на передачу в оренду ПП Х-ій Т.І. не житлового
приміщення, яке є предметом оренди по договору від 13.08.2002р.,
надано рішенням XXIV сесії XXXI скликання Валківської міської
ради від 14.08.2001р. “Про дозвіл на здачу в оренду з правом
викупу будівлі, розташованої за адресою: м. Валки, вул.
Грабовського, 2-а” і на день укладення спірного договору оренди
(станом на 13.08.2002р.) це рішення не було скасовано і не було
визнано недійсним або таким, що втратило чинність.
При укладені договору оренди сторонами - орендодавцем і
орендарем досягнуто згоди по всіх істотних умовах, які є
істотними для даного виду договору згідно зі статтею 10 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
.
Перешкоджаючи позивачеві користуватись орендованим приміщенням
відповідач порушує передбачені пунктом 1.1 договору оренди
зобов'язання по передачі орендарю приміщення, яке є предметом
оренди.
Згідно зі статтею 263 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що
діяв до 01.01.2004р., та пункту 3 статті 13 Закону України “Про
оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
якщо
орендодавець (наймодавець) не надає у користування наймачеві
(орендареві) зданого в найом майна (об'єкту оренди), наймач
(орендар) вправі витребувати від нього це майно.
Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд дійшов
висновку, що рішення місцевого господарського суду в частині
задоволення первісного позову щодо вселення ПП Х-ої Т.І. в
орендоване приміщення та в частині відмови в задоволенні
зустрічного позову є обґрунтованим та законним.
Згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що
діяв до 01.01.2004р., не дійсною є та угода, яка не відповідає
вимогам закону.
Порушення порядку укладення договору оренди, передбаченого
Законом України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, на які посилається позивач по зустрічному позову,
якщо ці порушення і мали місце, не може слугувати підставою для
визнання спірного договору оренди недійсним згідно зі статтею 48
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, що діяв до 01.01.2004р.,
оскільки сам договір оренди відповідає чинному законодавству.
Також законним і обґрунтованим є рішення господарського суду
першої інстанції в частині стягнення з відповідача за первісним
позовом 10000,00 грн. витрат на послуги адвоката, оскільки
згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до складу судових витрат відноситься і оплата послуг адвоката, а
згідно з пунктом 10 роз'яснення президії Вищого господарського
суду України від 04.03.98р. № 02-5/78 витрати позивачів та
відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів,
адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських
об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в
господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних
підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом
зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності
документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання
послуг ведення справи у суді та/або належно оформленої
довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у
суді, і платіжного доручення або іншого документа, який
підтверджує сплату відповідних послуг.
Однак, Вищий господарський суд України погодитись з таким
висновком апеляційного господарського суду не може, оскільки, як
наголошують скаржники та вбачається з матеріалів справи, на
підставі рішення міської ради, 01.10.2001 року Валківське КП
ВЖКГ та Х-а Т.І. уклали договір оренди на приміщення загальною
площею 169,7 кв.м., розташованого у м. Валки, вул. Грабовського,
2а.
27.06. 2002 року Валківським міжрайонним прокурором в порядку
ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
до
Валківської міської ради внесено подання про усунення порушень
вимог Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
. Задовольняючи подання прокурора,
13.08.2002 року договір оренди, укладений 01.10.2001 року між ПП
Х-ою Т.І. та Валківським КП ВЖКГ розірвано, за взаємною згодою
сторін. На виконання розірвання угоди, між сторонами складений
акт від 13.08.2002 року щодо розірвання договору оренди та
повернення власнику приміщення, розташованого по вул.
Грабовського, 2-А у м. Валки Харківської області.
13.08.2002 року між Валківським КП ВЖКГ та приватним підприємцем
Х-ою Т.І., укладений новий договір на теж саме приміщення.
В постановлених судових рішеннях зазначені факти не відображені.
Приймаючи рішення, господарський суд та суд апеляційної
інстанції посилалися на те, що договір оренди від 13.08.2002
року укладений на підставі рішення сесії Валківської міської
ради XXIII скликання від 14.08.2001 року.
Так, судом першої інстанції зазначено, що рішення сесії міської
ради від 14.08.2001 року, на підставі якого укладений договір
оренди не житлового приміщення від 13.08.2002 року, не скасовано
і не визнано недійсним.
Такі висновки суду не відповідають дійсності.
Як зазначають скаржники, 25.10.2002 року на IV сесії Валківської
міської ради XXIV скликання щодо вирішення питання про надання
дозволу на укладення договору оренди спірного приміщення
орендарю Ш-ко В.Г., попередньо був розглянутий акт від
13.08.2002 року про розірвання договору оренди між Х-ою Т.І. та
Валківським КП ВЖКГ.
Рішенням сесії від 25.10.2002 року в зв'язку з розірванням
договору оренди не житлової будівлі по вул. Грабовського, 2а
м. Валки за згодою сторін, було визнано таким, що втратило
чинність рішення XXIV сесії XXIII скликання від 14.08.2001 року
“Про дозвіл на здачу в оренду з правом викупу будівлі,
розташованої за адресою: м. Валки, вул. Грабовського 2-А”.
Заяв з питань укладення договору оренди з 13.08.2002 року, та по
час розгляду зазначеної справи в господарському суді, а також
проекту нового договору оренди на не житлове приміщення по вул.
Грабовського, 2-А в м. Валки від ПП Х-ої Т. І. до Валківської
міської ради не надходило. Зазначене підтверджується комісійним
актом членів виконавчого комітету Валківської міської ради від
20.10.2003 року, який знаходиться в матеріалах справи.
Рішення XXIV сесії XXIII скликання Валківської міської ради від
14.08.2001 року, з мотивів невідповідності його Закону (ст. 144
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
), втратило чинність з моменту
розірвання договору оренди від 13.08.2002 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом,
господарський суд прийняв рішення про вселення Х-ої Т.І. в не
житлове приміщення.
Виконання зазначеного рішення неможливо, оскільки спірне
приміщення на підставі договору оренди від 25.10.2002 року
зайняте іншим орендарем Ш-ком В.Г. і цей факт відзначений в
рішенні суду від 18.11.2003 року.
Питання про визнання недійсним договору оренди з Ш-ко В.Г.,
укладеного 25.10.2002 року та виселення добросовісного орендаря
з займаних приміщення господарським судом не розглядалось і
відповідне рішення не приймалося.
В порушення вимог господарського процесуального законодавства,
як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом
не вирішене питання про залучення до участі у справі в якості
третьої особи нового орендаря спірного приміщення Ш-ка В.Г.,
права та обов'язки якого порушуються постановленим судовим
рішенням (вселення ПП Х-ої Т.І. в приміщення).
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2003
року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 16.03.2004 року, також безпідставно
стягнута з Валківського міськвиконкому сума в розмірі 10 000
грн., сплачених ПП Х-ою Т.І. за надання юридичних послуг. Як
доказ даної позовної вимоги, позивачкою до суду надана лише
квитанція про сплату грошової суми за надану правову допомогу.
Статті 44,49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, норми яких застосовані
судом при вирішенні питання щодо задоволення позовних вимог Х-ої
Т.І., в частині стягнення судових витрат на юридичні послуги,
передбачають стягнення витрат по сплаті за послуги адвоката. Як
зазначають скаржники, в розгляді даної справи адвокат участі не
приймав. Суд дане питання також не з’ясував.
За таких обставин, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що прийняті у справі судові рішення не можна визнати
законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене слід зазначити, що відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти їх. Касаційна інстанція лише на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та вирішити
спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги та касаційне подання задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду
16.03.2004р. та рішення господарського суду Харківської області
від 18.11.2003р. по справі № 20/556-03 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до господарського суду Харківської
області.