ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 30/189
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П.,
Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну ТОВ “Руська Піраміда”
скаргу
на постанову від 22.04.2004 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та рішення від 18.12.2003 господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 30/189
за позовом Обласного комунального закладу
“Дніпропетровське медичне училище”
до ТОВ “Руська Піраміда”
третя особа, яка не управління майном спільної власності
заявляє самостійних територіальних громад області
вимог Дніпропетровської обласної ради
про стягнення 10840,50 грн.,
за участю представників:
- позивача – не з’явився,
- відповідача – Піняєва Ю.І., Солонського А.Г.,
- третьої особи – не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.12.2003 у справі № 30/189 (суддя Євстигнієва Н.М.) позовні
вимоги обласного комунального закладу “Дніпропетровське медичне
училища” задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Руська Піраміда”
5487,55 грн. заборгованість по орендній платі за опалення та
судові витрати в розмірі 108,41 грн. –держмито, та 118 грн. –
витрати на інформаційно-технічного забезпечення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.04.2004 у справі № 30/189 (судді: головуючого Лисенко
О.М., Чоха Л.В., Головко В.Г.) рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 18.12.2003 в частині стягнення
судових витрат змінено і викладено в такий редакції: стягнути з
ТОВ “Руська Піраміда” на користь позивача витрати по сплаті
державного мита – 54,80 грн. та витрати по сплаті
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі
59,73 грн.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що
відповідачем визнана заборгованість по орендній платі. Щодо
витрат на опалення, які сплатив позивач, за період фактичного
знаходження відповідача в орендованому приміщенні, то судом
визначено, що вони підлягають задоволенню в розмірі сум, що
оплачені позивачем постачальнику теплової енергії.
ТОВ “Руська Піраміда” звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 18.12.2003 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.04.2004 в який ставить питання про їх скасування і
направлення справи на новий розгляд посилаючись на те, що судами
попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та
процесуального права, а саме ст. 632 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 4-3, 4-7, 22, 32, 33, 36, 38, 39, 41, 43, 99, 101 – ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
заслухавши доповідача, представників відповідача, перевіривши
застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Між сторонами у справі № 30/189 було укладено договір оренди
приміщення від 01.02.2001, строк дії якого закінчився
31.12.2002. Враховуючи, що відповідач продовжував користуватись
приміщенням, позивач звернувся з позовом про стягнення з нього
частково орендної плати та плати за користування тепловою
енергією.
При розгляді матеріалів справи № 30/189 в судовому процесі
судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
відповідачу були пред’явлені рахунки на оплату коштів за
фактичне користування приміщеннями, комунальними послугами.
Частково вказані в матеріалах справи рахунки були оплачені,
грошові кошти перераховані на рахунок Управління майном спільної
власності територіальних громад. Оплата вказаних рахунків судом
прийнята як визнання відповідачем правомірності нарахування
коштів за фактичне користування приміщеннями. Залишки не
сплаченої суми складають 1624,87 грн., які і підлягають оплаті.
Витрати на опалення займаного відповідачем приміщення в розмірі
2212,98 грн. сплачено позивачем Дніпропетровському
експериментальному протезно-ортопедичному підприємству яке
поставляло позивачу теплову енергію і на підставі ст. 203 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суди вважають, що збитки повинні бути
відшкодовані.
Цей висновок судів стосується і оплати за водокористування.
Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли, як вважає Вищий
господарський суд України, вірного висновку про доведеність
позовних вимог частково в розмірі –5487,85 грн.
Касаційна скарга ВАТ “Руська Піраміда” по суті своїй містить
вимогу щодо необхідності вирішити оціночні питання достовірність
того чи іншого доказу, або додатково перевіряти докази на що не
має права касаційна інстанція, відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене, постанова апеляційної і рішення суду
першої інстанції у справі № 30/189 відповідають застосованим
ними нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Руська Піраміда” на постанову від
22.04.2004 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
та рішення від 18.12.2003 господарського суду Дніпропетровської
області у справі № 30/189 залишити без задоволення.
Постанову від 22.04.2004 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 18.12.2003 господарського
суду Дніпропетровської області у справі № 30/189 залишити без
змін.