ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 19/57-04-1745
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Грека Б.М. - (доповідача у справі),
суддів: Львова Б.Ю., Бур'янової С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління Пенсійного Фонду України в Роздільнянському районі
Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду
05.07.2004 р.
у справі N 19/57-04-1745 господарського суду Одеської області
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в
Роздільнянському районі Одеської області
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань у Роздільнянському районі Одеської області
про стягнення 56836,47 грн.,
за участю представників від:
позивача не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача Гапеенко М.В. дов. N 107
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі
Одеської області звернулось до господарського суду Одеської
області з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в Роздільнянському районі Одеської області
про стягнення 56836,47 грн., що становлять суму виплачених пенсій
за 2002 рік.
20 квітня 2004 року господарським судом Одеської області
(суддя Мишкіна М.А.) прийнято рішення по справі, яким в позові
відмовлено. Рішення суд мотивував тим, що сторони позбавлені права
на проведення розрахунків на своєму рівні. Суд обґрунтував своє
рішення також тим, що відповідно до спільного листа Міністерства
праці та соціальної політики України, Пенсійного Фонду України та
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань N 02-3/31-02-6 від 04.01.2002 змістом
якого вказані органи в додаток до спільного листа
N 03-3/6485-020-6 від 26.12.01 відшкодування витрат здійснюється
Фондом соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань.
За результатом розгляду апеляційної скарги Одеський
апеляційний господарський суд (головуючий-суддя Сидоренко М.В.,
судді: Таценко Н.Б., Савицький Я.Ф.) прийняв постанову від
05.07.2004 р., якою апеляційну скаргу позивача залишив без
задоволення, а рішення місцевого суду без змін. В обґрунтування
постанови апеляційний суд посилається на те, що чинне
законодавство передбачає можливість відшкодування зазнаних
Пенсійним Фондом України витрат по сплаті відповідних пенсій за
спірний період лише безпосередньо на централізованому рівні.
Не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами,
позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 05.07.2004 р. та рішення
господарського суду Одеської області від 20.04.2004 року,
посилаючись на те, що судами невірно застосовані норми
матеріального права: статті 8, 10 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
статті 7 Закону України "Про страхові
тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, ст. 7, 21 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи та правомірність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено,
що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної
особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам
правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів
незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної
статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним
законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів
правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної
особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути
обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами
Пенсійного фонду України і згідно статті 8 того ж закону Пенсійний
фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів,
що відраховуються підприємствами на заходи соціального
страхування. Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх
виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
передбачають обов'язок Фонду
соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у
разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому
або особам, які перебували на його утриманні пенсію по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності
відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
та статей 1, 2 Закону України "Про
страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
.
Положення ч. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлюють, якщо
після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи
надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від
нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального
страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата
здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При
цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право
звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального
страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
З наведеного слід зробити висновок, що витрати, понесені
Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених
ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві.
До того ж, відповідно до ст. 7 Закону України "Про страхові
тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, органи виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України, починаючи з
1 квітня 2001 року, відшкодовують органам Пенсійного фонду України
пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії внаслідок
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та
пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок
нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Водночас, судами не була досліджена сума, заявлена до
відшкодування. Акти звірки загальної суми витрат, що підлягають
відшкодуванню між позивачем та відповідачем, обґрунтування суми
заборгованості не були предметом дослідження в судах попередніх
інстанцій, цим обставинам не була дана належна правова оцінка, що
призвело до винесення необґрунтованих рішення та постанови.
Також суди не залучили до участі в справі Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійний фонд
України з метою з'ясування їх позиції щодо порядку відшкодування
витрат, понесених Пенсійним фондом.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має право встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи постанові господарського суду, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2004 р. та
рішення господарського суду Одеської області від 20.04.2004 року.
у справі N 19/57-04-1745 необхідно скасувати.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
розглянути питання щодо доцільності залучення до участі в справі
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та Пенсійний фонд України; встановити право сторін на здійснення
розрахунків, а також інші обставини, зазначені в цій постанові,
дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1
ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Роздільнянському районі Одеської області від 22.07.2004 N 2095/04
задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 05.07.2004 р. та рішення господарського
суду Одеської області від 20.04.2004 року. у справі
N 19/57-04-1745 скасувати та направити справу на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.