ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 2-5/5715-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Сімферопольської міжрайонної
судовому засіданні касаційну державної податкової служби
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 21.06.2004
у справі № 2-5/5715-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за заявою Сімферопольської міжрайонної
державної податкової служби
до Фірми "Торговий дім "Т"
про банкрутство
за участю представників від:
позивача - не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача - не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Господарським судом Автономної Республіки Крим за заявою
Сімферопольської міжрайонної державної податкової служби було
порушене провадження у справі про банкрутство Фірми "Торговий дім
"Т" в порядку 52 Закону України "Про відновлення
платоспроможності, або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, як
банкрутство відсутнього боржника. Ухвалою по справі від 01.04.2004
провадження по справі припинено по пункту 1-1 статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так як
боржник знаходиться за своїм місцезнаходженням та забезпечив явку
свого представника в судове засідання.
За результатами перегляду зазначеної ухвали, Севастопольським
апеляційним господарським судом була ухвалена постанова від
21.06.04, якою оскаржувана ухвала була залишена без змін, а
апеляційна скарга Сімферопольської міжрайонної державної
податкової служби - без задоволення.
Постанова мотивована тим, що зі змісту статті 52 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
вбачається, що для визнання боржника
банкрутом необхідна сукупність перерахованих в цій статті вимог, в
той час, як кредитор не довів відсутності боржника за місцем його
знаходження.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Сімферопольська
міжрайонна державна податкова служба звернулася до Вищого
господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
ухвалу господарського суд Автономної Республіки Крим від 01.04.04
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 21.06.04 по справі № 2-5/5715-2004, а справу направити на
новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те,
вимоги статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачають
можливість провадження у справі про банкрутство відсутнього
боржника в тому числі при ненаданні протягом року в органи
державної податкової служби податкових декларацій, що мало місце в
цій ситуації.
Заслухавши доповідача у справі, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких
підстав.
Судами було встановлено, що майнові вимоги Сімферопольської
міжрайонної державної податкової служби до боржника - Фірми
"Торговий дім "Т" складають 172125,40 грн., та божник протягом
року не подавав до органів державної податкової служби податкових
декларацій.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або
керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її
місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до
органів державної податкової служби згідно із законодавством
податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а
також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи
про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором
незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання
зобов'язань.
Аналізуючи приписи даної статті слід дійти висновку, що наявність
хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною
першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у
справі. Тобто у випадку неподання податкової декларації до органів
державної податкової служби провадження у справі слід було
проводити з врахуванням особливостей, передбачених статтею 52
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Крім того, висновок суду щодо припинення провадження у справі є
таким, що зроблений без комплексного аналізу законодавства про
банкрутство, адже провадження у справі про банкрутство
припиняється за наявності підстав, передбачених статтею 40 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, а не в порядку статті 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Адже до провадження у справі про банкрутство застосовуються норми
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
за
відсутності норм, що регулюють такі правовідносини в законодавстві
про банкрутство.
А відтак, ухвалені по справі ухвала місцевого та постанова
апеляційного господарського суду є такими, що ухвалені без
комплексного аналізу законодавства про банкрутство а отже
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової
служби від 19.07.04 № 782/9/10-0 задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.06.2004 та ухвалу господарського суд Автономної Республіки Крим
від 01.04.04 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.