ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 16/65
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Лугутинського районного центру
судовому засіданні касаційну зайнятості Луганської області
скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 29.06.2004
у справі № 16/65
господарського суду Луганської області
за позовом Лугутинського районного центру
зайнятості Луганської області
до Товариства з обмеженою
відповідальністю Лугутинської
фірми "П"
про стягнення 4842,92 грн.
за участю представників від:
позивача - не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача - не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2004 року Лугутинський районний центр зайнятості
Луганської області звернувся з позовом до Товариства з обмеженою
відповідальністю Лугутинської фірми "П" про стягнення суми
простроченої заборгованості по оплаті страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного страхування на випадок
безробіття. Позов мотивовано тим, що відповідач не виконує
зобов'язань, які покладені на нього Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо сплати страхових внесків, а тому несе
відповідальність за несвоєчасність їх сплати. Відповідач позов
визнав частково в розмірі 2891,00 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.2004 в
позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, відповідно до підпункту
2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, органами, уповноваженими
здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно
податкові органи а також державні виконавці в межах їх
компетенції, а позивач є контролюючим органом а не органом
стягнення в розумінні цього закону тому не має права звернення до
суду з такими вимогами.
За результати розгляду апеляційної скарги позивача, Донецьким
апеляційним господарським судом ухвалена постанова від 29.06.2004
року, якою рішення місцевого господарського суду залишено без
змін. Втім, апеляційний суд не погодився з позицією місцевого суду
щодо того що позивач не може бути органом стягнення, але у позові
відмовив, пославшись на те, що несплачені в строк страхові внески,
пеня і штраф стягуються в доход Фонду соціального страхування у
безспірному порядку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Луганської області від 20.05.04 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.06.2004 у справі № 16/65 скасувати та прийняти нове рішення по
справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що судами
були порушені вимоги 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002,
якими передбачено, що право юридичної особи на судовий захист не
може бути обмежено. Також заявник зауважує на тому, що відповідач
не виконує зобов'язань, які покладені на нього Законом України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо сплати страхових внесків, а тому несе
відповідальність за несвоєчасність їх сплати.
Заслухавши доповідача у справі, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню за таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у лютому 2004
року Лугутинський районний центр зайнятості Луганської області
звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
Лугутинської фірми "П" про стягнення суми простроченої
заборгованості по оплаті страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного страхування на випадок
безробіття. Позов мотивовано тим, що відповідач не виконує
зобов'язань, які покладені на нього Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо сплати страхових внесків, а тому несе
відповідальність за несвоєчасність їх сплати. Відповідач позов
визнав частково в розмірі 2891,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено,
що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної
особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до частиною 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам
правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів
незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної
статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним
законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Держава має забезпечувати захист прав усіх
суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право
юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може
бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Господарські суди при вирішенні даного спору на вказані вимоги
законів уваги не звернули, не розглянули позов по суті, чим
обмежили позивача у здійсненні його права на судовий захист.
Окрім того, висновок господарських судів першої та апеляційної
інстанцій, про те, що Лугутинського районного центру зайнятості
Луганської області не має права стягувати суми заборгованості по
оплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного
страхування на випадок безробіття суперечить положенням статей 8,
34, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Враховуючи, що при розгляді даної справи господарські суди невірно
застосували до спірних правовідносин норми матеріального права,
рішення господарського суду Луганської області від 20.05.04 та
постанова Донецького апеляційного господарського суду від
29.06.2004 року підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, повноваження позивача щодо стягнення
заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття, дати їм належну
юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно
застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Лугутинського районного центру зайнятості
Луганської області від 20.07.2004 р. № 18/6-873 задовольнити
частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 29.06.2004 та рішення господарського суду Луганської області
від 20.05.04 у справі № 16/65 скасувати. Справу № 16/65 направити
на новий розгляд до господарського суду Луганської області.