ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 16/115
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Краснодонського міського центру
судовому засіданні касаційну зайнятості
скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.06.2004
у справі № 16/115
господарського суду Луганської області
за позовом Краснодонського міського центру
зайнятості
до Відкритого акціонерного товариства
"КС"
про стягнення 15117,20 грн.
за участю представників від:
позивача -
відповідача - не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
У березні 2004 року Краснодонський міський центр зайнятості
звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
Відкритого акціонерного товариства "КС" про стягнення суми
простроченої заборгованості по оплаті страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного страхування на випадок
безробіття. Позов мотивовано тим, що відповідач не виконує
зобов'язань, які покладені на нього Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо сплати страхових внесків, а тому несе
відповідальність за несвоєчасність їх сплати.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.2004 в
позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, відповідно до підпункту
2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, органами, уповноваженими
здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно
податкові органи а також державні виконавці в межах їх
компетенції, а позивач є контролюючим органом а не органом
стягнення в розумінні цього закону тому не має права звернення до
суду з такими вимогами.
За результати розгляду апеляційної скарги позивача, Донецьким
апеляційним господарським судом ухвалена постанова від 23.06.2004
року, якою рішення місцевого господарського суду залишено без
змін. Втім, апеляційний суд не погодився з позицією місцевого суду
щодо того що позивач не може бути органом стягнення, але у позові
відмовив, пославшись на те, що несплачені в строк страхові внески,
пеня і штраф стягуються в доход Фонду соціального страхування у
безспірному порядку.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Луганської області від 20.05.04 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.06.2004 у справі № 16/115 скасувати та прийняти нове рішення по
справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що судами
були порушені вимоги 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002
( v015p710-02 ) (v015p710-02)
, якими передбачено, що право юридичної особи на
судовий захист не може бути обмежено. Також заявник зауважує на
тому, що відповідач не виконує зобов'язань, які покладені на нього
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо сплати
страхових внесків, а тому несе відповідальність за несвоєчасність
їх сплати. Заявник наголошує на порушенні судами статті 12 Основ
Законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, статей 12, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Заслухавши доповідача у справі, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
Украєни вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню за таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у березні 2004
року Краснодонський міський центр зайнятості звернувся з позовом
до Товариства з обмеженою відповідальністю Відкритого акціонерного
товариства "КС" про стягнення суми простроченої заборгованості по
оплаті страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного
страхування на випадок безробіття. Позов мотивовано тим, що
відповідач не виконує зобов'язань, які покладені на нього Законом
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо сплати страхових внесків, а
тому несе відповідальність за несвоєчасність їх сплати.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено,
що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної
особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам
правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів
незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної
статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його
справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним
законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Держава має забезпечувати захист прав усіх
суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право
юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може
бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Господарські суди при вирішенні даного спору на вказані вимоги
законів уваги не звернули, не розглянули позов по суті, чим
обмежили позивача у здійсненні його права на судовий захист.
Окрім того, висновок господарського суду першої інстанції, про те,
що Краснодонський міський центр зайнятості не має права стягувати
суми заборгованості по оплаті страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття
суперечить положенням статей 8, 34, 38 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Враховуючи, що при розгляді даної справи господарські суди невірно
застосували до спірних правовідносин норми матеріального права,
рішення господарського суду Луганської області від 20.05.04 та
постанова Донецького апеляційного господарського суду від
23.06.2004 року підлягають скасуванню, а справа направленню на
новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, повноваження позивача щодо стягнення
заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття, дати їм належну
юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно
застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Краснодонського міського центру зайнятості від
05.07.2004 р. № 6/6-1026 задовольнити частково. Постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2004 та
рішення господарського суду Луганської області від 20.05.04 у
справі № 16/115 скасувати. Справу № 16/115 направити на новий
розгляд до господарського суду Луганської області.