ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 15/710
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду України
судовому засіданні в Драбівському районі Черкаської
касаційну скаргу області
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.06.2004
р.
у справі № 15/710
господарського суду Черкаської області
за позовом Управління Пенсійного фонду України
в Драбівському районі Черкаської
області
до Дочірнього підприємства "ШМБ"
Відкритого акціонерного товариства
"Б"
про Стягнення 17260,43 грн.,
В С Т А Н О В И В :
В січні 2004 року Управління Пенсійного фонду України в
Драбівському районі Черкаської області звернулося до
господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього
підприємства "ШМБ" Відкритого акціонерного товариства "Б" про
стягнення 17260,43 грн., з них - 17162,91 грн. - заборгованість зі
сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та 97,52
грн. - пеня за несвоєчасне перерахування збору відповідно до
статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.03.2004 р.
у справі № 15/710 у позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, що
відповідно до п. п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, органи Пенсійного фонду
є контролюючими органами, тобто мають право здійснювати перевірку
своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати збору
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Органами,
уповноваженими здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу
(органами стягнення) за вказаними нормами Закону є виключно
податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції. Таким чином, органи Пенсійного фонду є контролюючими
органами, а не органами стягнення в розумінні вказаного Закону.
За результатами розгляду апеляційної скарги, Київським апеляційним
господарським судом, ухвалена постанова від 07.06.2004, якою
рішення господарського суду Черкаської області від 30.03.2004
залишено без змін. Постанова вмотивована тим, що відповідно до п.
п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
органи Пенсійного фонду є
контролюючими органами, тобто мають право здійснювати перевірку
своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати збору
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Органами,
уповноваженими здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу
(органами стягнення) за вказаними нормами Закону є виключно
податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції, тому органи Пенсійного фонду є контролюючими
органами, а не органами стягнення в розумінні вказаного Закону.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами, позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від
06.07.2004 № 717/0118, в якій просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 07.06.2004 та рішення
господарського суду Черкаської області від 30.03.04 у справі №
15/710 скасувати та прийняти нове рішення по справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що судом
були порушені норми статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
статті 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, рішення Конституційного суду
України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, та на те, що відповідно до
приписів статей 4, 5, 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, дія інших
нормативно-правових актів поширюється на пенсійні правовідносини
лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону, а отже
Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі
Черкаської області є належним позивачем.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя
для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та
законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону, усім
суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних
інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3
зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд
його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена
процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Держава має забезпечувати захист прав усіх
суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право
юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може
бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Господарські суди при вирішенні даного спору на вказані вимоги
законів уваги не звернули, не розглянули позов по суті, чим
обмежили позивача у здійсненні його права на судовий захист.
Зокрема сума позову не була предметом розгляду, натомість суди
зосередили увагу на вирішенні питання належності позивача.
Враховуючи, що при розгляді даної справи господарські суди невірно
застосували до спірних правовідносин норми матеріального права,
постанова Київського апеляційного господарського суду від
07.06.2004 та рішення господарського суду Черкаської області від
30.03.04 у справі № 15/710 підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід всебічно та повно з'ясувати
всі обставини справи, та в залежності від встановленого, правильно
застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Драбівському районі Черкаської області від 06.07.2004 № 717/0118
задовольнити частково, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.06.2004 та рішення господарського суду
Черкаської області від 30.03.04 у справі № 15/710 - скасувати,
справу № 15/710 направити на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.