ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 13/139
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні "ТФ"
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 17.06.2004
у справі № 13/139
господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"ТФ"
до Управління Пенсійного фонду України
в м. Бердянськ
про визнання недійсним рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство "ТФ" звернулося до господарського
суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним рішення
Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянськ від 31.12.2003
року № 149 на суму 128289,46 грн. про застосування сум штрафних
санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого
податкового зобов'язання, донарахування якого мало місце за актом
№ 16 від 03.05.200. В обґрунтування позовних вимог позивач
посилався на те, що донарахування сум авансового збору за найманих
осіб, яким не здійснювалось нарахування заробітної плати, було
здійснено неправомірно, а відтак неправомірним є й нарахування
штрафних санкцій за невчасну сплату зазначених сум. На думку
позивача донарахування сум авансового збору за найманих осіб не
повинно було здійснюватися, позаяк працівники позивача знаходились
у відпустках без збереження заробітної плати, а отже була відсутня
база для нарахування збору на загальнообов'язкове пенсійне
страхування.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2004р.
по справі № 13/139 в позові ВАТ "ТФ", м. Бердянськ відмовлено.
Суд першої інстанції, ґрунтуючись на положенняхп. п. 17.1.7 п.
17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 вказав що відповідач прийняв
рішення № 149 про застосування штрафних санкцій за порушення
граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання у
межах своєї компетенції та на підставах, передбачених Законом.
В обґрунтування рішення суд також посилається на те, що податкове
зобов'язання є узгодженим, але не сплаченим в строк, а отже у
відповідача були всі підстави для застосування штрафних санкцій.
За результатами перегляду апеляційної скарги Запорізьким
апеляційним господарським судом була ухвалена постанова від
17.06.2004, якою рішення господарського суду Запорізької області
від 06.04.2004 року залишено без змін.
Постанова вмотивована тим, що податкове зобов'язання, на яке
нараховані штрафні санкції є узгодженим, бо листи позивача на
адресу начальника Пенсійного фонду України м. Бердянська № 611,
361, 403 не можуть вважатися доказом оскарження повідомлення,
оскільки подані поза межами встановленого строку і за формою не
можуть розглядатися, як скарга. Крім того, апеляційним судом була
підтримана позиція місцевого суду стосовно того, податкове
зобов'язання є узгодженим, але не сплаченим в строк, а отже у
відповідача були всі підстави для застосування штрафних санкцій.
Не погоджуючись з зазначеними судовими актами, Відкрите акціонерне
товариство "ТФ" звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 17.06.2004 та
рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2004 по
справі № 13/139 та прийняти нове рішення по суті спору. Касаційна
скарга вмотивована тим, що судами були невірно застосовані правові
норми, зокрема стаття 2 Закону Украєни "Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та підпункт 4.4.1
пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
. Крім того, заявник наголошує на тому,
що судами не був взятий до уваги доказ наданий позивачем, а саме -
Роз'яснення голови правління Пенсійного фонду України від
12.09.2003 № 04/7134.
Заслухавши доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи та правомірність застосування норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до
Закону України від 26.06.1997р. № 400/97-ВР "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та п.
15-9 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування з окремих видів господарських операцій ( 1740-98-п ) (1740-98-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від
03.11.1998р.№ 1740 актом перевірки № 16 від 03.05.2001р. ВАТ "ТФ",
м. Бердянськ було донараховане авансові суми збору за найманих
осіб, яким не здійснювалось нарахування заробітної плати
136791грн. та 37422,20грн. пені - всього 174213,20грн. після
списання відповідно до Закону України "Про порядок погашення
зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
згідно повідомлення № 98 від
27.06.2001р., позивачу було частково списано борг 111- 84,60 грн.
недоїмки та 34739,14 грн. пені, разом 45923,74 грн. решта боргу
128289,46 грн. списанню не підлягала.
Для узгодження цієї суми податкового зобов'язання позивачу було
надіслано податкове повідомлення № 45, яке не є предметом
оскарження.
Контролюючий орган, в силу п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо дані документальних перевірок
результатів діяльності платника податків свідчать про заниження
або завищення суми його податкових зобов'язань,заявлених у
податкових деклараціях.
Податкове зобов'язання платників податків, нараховане контролюючим
органом відповідно до п. 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону, вважається
узгодженим у день отримання платником податків податкового
повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2
(п. 5.2.1ст. 5 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення № 45
від 09.11.2001р. отримане позивачем 15.11.2001р., про що свідчить
поштове повідомлення про вручення № 945 (аркуш справи 117).
Відповідно до п. 5.2.2 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі,
коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно
визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будьяке
рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування чи
виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий
платник податків має право звернутися до контролюючого органу із
скаргою про перегляд цього рішення, яка подається в письмовій
формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та
доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга
повинна бути подана контролюючому органу протягом 10-ти
календарних днів, наступних за днем отримання платником податків
податкового повідомлення, або іншого рішення контролюючого органу,
що оскаржується.
Суди дійшли висновку про те, що листи позивача на адресу
начальника Пенсійного фонду України м. Бердянська № 611, 361, 403
не можуть вважатися доказом оскарження повідомлення, оскільки
подані поза межами встановленого строку і за формою не можуть
розглядатися, як скарга. А Вищий господарський суд позбавлений
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, відповідно до приписів ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ч. 3 п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі визначення податкового зобов'язання
контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 4.2.2
п. 4.2 ст. 4 Закону,платник податків зобов'язаний погасити
нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти
календарних днів від дня отримання такого повідомлення, крім
випадків коли протягом такого строку таки й платник податків
розпочинає процедуру оскарження. Вказане положення Закону
кореспондується з п. 6.9 Інструкції про порядок обчислення і
сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.інших платежів,
а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України
( z0436-99 ) (z0436-99)
затвердженої Постановою Пенсійного фонду України від
19.10.2001р. № 16-6.
Судами була здійснена перевірка правильності нарахування штрафних
санкцій відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України
№ 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
і суд дійшов висновку, що таке нарахування було
здійснено відповідно до приписів закону та його розмір є вірним.
Судами правомірно не досліджувались докази, пов'язані з визнанням
недійсним податкового повідомлення-рішення № 45 від 09.11.2001 про
донарахування зобов'язання по збору на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, позаяк воно не є предметом спору. А
отже це повідомлення-рішення не оспорюється і не оспорювалось
позивачем. Тому судами правомірно не було взято до уваги
Роз'яснення голови правління Пенсійного фонду України від
12.09.2003 № 04/7134 ( v7134572-03 ) (v7134572-03)
, в якому зазначено, що якщо
витрати на оплату праці не проводились на протязі календарного
місяця в зв'язку з наданням робітнику відпустки без збереження
заробітної плати, збір згідно п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
не нараховується. Адже це роз'яснення стосується не
нарахування пені на узгоджене податкове зобов'язання, а
донарахування сум авансового збору за найманих осіб, яким не
здійснювалось нарахування заробітної плати. Водночас, в цьому
роз'ясненні мова йде про той випадок, коли в зв'язку з наданням
робітнику відпустки без збереження заробітної плати, йому не
проводилась оплата праці на протязі календарного місяця, а не 14
місяців, як це мало місце на підприємстві позивача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п. 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 5 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту
законодавства України. Оспорювані рішення і постанова повністю
відповідають цим вимогам, а тому відсутні підстави для їх
скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
17.06.2004 та рішення господарського суду Запорізької області від
06.04.2004 по справі № 13/139 залишити без змін, а касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства "ТФ" 12.07.04 № 597 -
без задоволення.