ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2004 Справа N 05/9
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Управління Пенсійного фонду
судовому засіданні касаційну України в Соснівському районі м.
скаргу Черкаси
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 08.06.2004
у справі № 05/9
господарського суду Черкаської області
за позовом Управління Пенсійного Фонду
України в Соснівському районі м.
Черкаси
до Черкаська дослідницька станція
звірівництва та мисливствознавства
про стягнення 207,49 грн.
за участю представників від:
позивача - не з'явилися, були належно повідомлені
відповідача - не з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Черкаської області з позовом до Черкаської дослідницької станції
звірівництва та мисливствознавства про стягнення 3006,86 грн. -
суми різниці між виплатою пенсії, призначеною науковим працівникам
державних бюджетних установ згідно з Законом України "Про наукову
і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії,
обчисленою відповідно до інших нормативних актів, на яку мають
право зазначені особи.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.03.2004 в
позові відмовлено. Рішення мотивоване тим, відповідно до підпункту
2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, органами, уповноваженими
здійснювати заходи з погашення податкового боргу є виключно
податкові органи а також державні виконавці в межах їх
компетенції, а позивач є контролюючим органом а не органом
стягнення в розумінні цього закону тому не має права звернення до
суду з такими вимогами.
За результати розгляду апеляційної скарги позивача, Київським
апеляційним господарським судом ухвалена постанова від 08.06.2004
року, якою рішення місцевого господарського суду залишено без
змін. В обґрунтування постанови суд посилається на те, що на час
пред'явлення позову Управління Пенсійного фонду України в
Соснівському районі м. Черкаси не мало законних підстав звертатись
до господарського суду з позовом.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Черкаської області від 30.03.04 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
08.06.2004 у справі № 05/9 скасувати та прийняти нове рішення по
справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник посилається на те, що судами
були порушені вимоги 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
статті 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, рішення Конституційного суду
України від 09.07.2002 № 15-рп/2002. На думку скаржника, при
вирішення даного спору слід було керуватись Законом України "Про
наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
(ст. 24) №
1316-ІУ та Порядком фінансування різниці між сумою пенсії,
призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних
небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних
закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України "Про
наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою
пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку
мають право зазначені особи, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 24.03.2004 № 372 ( 372-2004-п ) (372-2004-п)
, мотивація
яких викладена у касаційній скарзі.
Заслухавши доповідача у справі, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню за таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Управління
Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси
звернулось з позовом до Черкаської дослідницької станції
звірівництва та мисливствознавства про стягнення заборгованості по
виплаченим пенсіям згідно з Законом України "Про наукову та
науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
у сумі 3006,86 грн.
Позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого
сума належна до стягнення була зменшена і становила 207,49 грн.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, юрисдикція судів поширюється на всі
правовідносини, що виникають у державі. Згідно з статтею 2 Закону
України "Про судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, суд здійснює правосуддя на
засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону ( 3018-14 ) (3018-14)
встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя
для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та
законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону
( 3018-14 ) (3018-14)
, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх
прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно
з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений
права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона
віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими
законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не
заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий
захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у
разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Держава має забезпечувати захист прав усіх
суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право
юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може
бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Господарські суди при вирішенні даного спору на вказані вимоги
законів уваги не звернули, не розглянули позов по суті, чим
обмежили позивача у здійсненні його права на судовий захист.
Судами не були досліджені наступні питання, що мають значення для
вирішення справи по суті: на якій формі фінансування знаходилось
підприємство відповідача в той період, коли виникла заборгованість
перед Пенсійним фондом, обґрунтованість суми позову та її
підставність.
Позаяк, відповідно до ч. 2, 3 п. 8 Порядку фінансування різниці
між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним)
працівникам державних небюджетних підприємств, установ,
організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації
згідно із Законом України "Про наукову і науковотехнічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до
інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів Sjp`?mh від 24.03.2004
№ 372 ( 372-2004-п ) (372-2004-п)
державні не бюджетні підприємства і
організації щомісяця до 25 числа повинні вносити до Пенсійного
Фонду кошти для виплати різниці у розмірі пенсії, призначеної в
минулих та поточних роках, при цьому ці суми повинні обчислюватись
підприємством або організацією самостійно в розмірі, що відповідає
місячному розміру витрат на виплату різниці у розмірі пенсії.
З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що для прийняття
обґрунтованого рішення судам слід було визначитися щодо суми
належної до стягнення та з'ясувати, чи має підприємство відповідач
бюджетну форму фінансування чи воно є не бюджетним підприємством.
За таких обставин, рішення господарського суду Черкаської області
від 30.03.04 та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 08.06.2004 підлягають скасуванню а справа - направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду
суду слід дослідити зазначені в цій постанові обставини та винести
законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Соснівському районі м. Черкаси від 07.07.2004 р. № 1625/06
задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного
господарського суду від 08.06.2004 та рішення господарського суду
Черкаської області від 30.03.04 у справі № 05/9 скасувати. Справу
№ 05/9 направити на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.