ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N А-42/62-04
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
суддів:
розглянула
касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові (надалі СДПІ у
м. Харкові)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 12.05.04
у справі № А-42/62-04
господарського Харківської області
суду
за позовом приватної фірми “Г” (надалі Фірма)
до СДПІ у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні
26.08.04 було оголошено перерву до 02.09.04 для виготовлення
вступної та резолютивної частин постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 02.09.04 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 16.03.04 господарського суду Харківської області
позовні вимоги Фірми задоволено повністю. Визнано недійсними
податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові № 0000010824/0
від 26.01.04 та № 0000010824/1 від 09.02.04.
З СДПІ у м. Харкові на користь Фірми стягнуто 85 грн. державного
мита та 118 грн. судових витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 12.05.04 Харківського апеляційного господарського
суду апеляційну скаргу СДПІ у м. Харкові залишено без
задоволення, а рішення від 16.03.04 господарського суду
Харківської області без змін.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій СДПІ у
м. Харкові звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення від 16.03.04
господарського суду Харківської області та постанову від
12.05.04 Харківського апеляційного господарського суду скасувати
повністю, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог Фірми відмовити.
Свої вимоги СДПІ у м. Харкові обґрунтовує тим, що оскаржені
судові рішення, на її думку, були прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 129, 150
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 3 ст. 9 Закону України
“Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.
17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, ч. 1 ст. 4-7, ч. 1 ст. 43, п. 3 ч. 1
ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Фірма щодо доводів СДПІ у
м. Харкові заперечує, та просить касаційну скаргу залишити без
задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення
обґрунтування касаційних вимог, відзиви на касаційну скаргу,
заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.12.03 Фірма
надала до банку платіжне доручення № 1440 на сплату податку на
додану вартість в сумі 99 669,0 грн. В цей же день сума 99 669
грн. надійшла до державного бюджету, проте в платіжному
дорученні був надрукований номер рахунку платежу по податку на
прибуток. Таким чином вказана сума коштів поступила в державний
бюджет, але по податку на прибуток, що спричинило переплату по
даному виду платежів. Сума переплати була повернута на рахунок
Фірми 09.12.03.
Разом з тим, 02.12.03 Фірма самостійно виявила вказану помилку,
та в той же день повторно перерахувала до держбюджету суму 99
669 грн. платіжним дорученням № 1444 вже на належний рахунок.
02.12.03 СДПІ у м. Харкові направила Фірмі першу податкову
вимогу № 1/127 про сплату до держбюджету 81 393,15 грн. податку
на додану вартість (оскільки станом на 01.12.03 на особовому
рахунку Фірми значилась переплата з податку на додану вартість у
сумі 18 275,85 грн. (99 669 – 18 275,85 = 81 393,15), без
нарахування штрафних санкцій.
26.01.04 СДПІ у м. Харкові винесла податкове повідомлення –
рішення
№ 0000010824/0 щодо застосування штрафної санкції на суму 8
139,32грн. в розмірі 10% за затримку на 1 календарний день
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання в розмірі 81 393,15 грн.,
З даним рішенням Фірма не погодилась, та 30.01.04 оскаржила його
в установленому законом порядку до керівництва СДПІ у
м. Харкові.
Рішенням СДПІ у м. Харкові № 1313/10/34-439 від 09.02.04 скарга
Фірми була залишена без задоволення, податкове
повідомлення-рішення від 26.01.04 № 0000010824/0 залишено без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2191-14 ) (2191-14)
(надалі Закон) цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону ( 2191-14 ) (2191-14)
податкове
зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами
України.
Пунктом 5.3.1 статті 5 Закону ( 2191-14 ) (2191-14)
встановлено, що
платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму
податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій
декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за
останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.
4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової
декларації.
Колегією суддів також взято до уваги, що відповідно до п. 10.1
ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники податку несуть відповідальність за
достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до
бюджету відповідно до законодавства України.
Отже, як вбачається із наведених нормативних актів, підставою
для застосування до платника податку штрафних санкцій,
встановлених п. 17.1.7 Закону ( 2191-14 ) (2191-14)
, є несплата до
відповідного бюджету у встановлені строки узгоджених сум
податкових зобов’язань, проте в даному випадку має місце
своєчасне перерахування таких коштів але на інший рахунок цього
ж рівня бюджету, що підтверджується наступним.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.12.03, у
встановлений п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону ( 2191-14 ) (2191-14)
строк,
платіжним дорученням № 1440 Фірма перерахувала кошти у сумі 99
669, 00 грн. В даному платіжному дорученні в графі “призначення
платежу” вказано: “перерахування ПДВ за жовтень місяць 2003р.”.
Номер рахунку вказаний помилково, оскільки відноситься до
податку на прибуток підприємств, а тому узгоджена сума
податкового зобов’язання по ПДВ була перерахована до держбюджету
своєчасно, але по іншому виду платежу – податку на прибуток
підприємств, з якого, відповідно, у Фірми виникла переплата.
Допущена Фірмою помилка була виправлена нею самостійно,
платіжним дорученням від 02.12.04 № 1444 суму коштів 99 669,0
грн. було належним чином перераховано на рахунок ПДВ.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновками попередніх судових інстанцій про те, що відповідно до
ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
,
до загальнодержавного податку і зборів, наряду з іншими,
належать податок на додану вартість та податок на прибуток
підприємств, тобто ці два види податків сплачуються саме до
державного бюджету, а тому посилання скаржника на те, що у разі
неправильного заповнення платником податків реквізитів платіжних
документів або спрямування коштів на помилковий код бюджетної
класифікації кошти не надійдуть до відповідного рахунку
відповідного району, є необґрунтованим.
Таким чином, доводи СДПІ у м. Харкові щодо того, що п.п. 17.1.7
ст. 17 Закону ( 2191-14 ) (2191-14)
однозначно трактує умови, при яких
наступає відповідальність платника не можуть бути прийняті до
уваги, оскільки зазначена норма визначає розміри штрафів, які
зобов’язаний сплатити платник податків лише у разі несплати
узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних
строків, визначених цим Законом, проте, як встановлено
попередніми судовими інстанціями, Фірмою відповідну суму коштів
було своєчасно перераховано до бюджету.
З наведеного вбачається, що при винесенні рішень попередніми
судовими інстанціями було повно та всебічно досліджено обставини
справи, яким надана належна правова оцінка, а отже посилання
скаржника на порушення норм процесуального законодавства також є
необґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що суди першої та апеляційної
інстанцій повно з’ясували обставини, що мають значення для
справи, надали їм належну правову оцінку та винесли рішення з
дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає
підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
№ 5262/10/10-025 від 08.06.04 залишити без задоволення.
Постанову від 12.05.04 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № А-42/62-04 господарського суду Харківської
області залишити без змін.