ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N 33/40
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційні Державної податкової інспекції у м. Славутич
скарги
Державної податкової адміністрації в Київській
області
на постанову від 22.04.2004р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 33/40 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніфея”
до Державної податкової інспекції у м. Славутич
ДПА в Київській області
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Шевчук Б.Б., за довіреністю
відповідача – 1: не з’явилися
відповідача – 2: Глоба А.П., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2004р. у
справі № 33/40, яке залишене без змін постановою від
22.04.2004р. Київського апеляційного господарського суду, позов
задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції в м. Славутич Київської області
№ 0000061540/0 від 13.03.2003р.; визнано недійсним Рішення
Державної податкової інспекції в м. Славутич Київської області
про розгляд скарги № 2052/10-010 від 28.03.2003р.; визнано
недійсним Рішення Державної податкової адміністрації в Київській
області про результати розгляду скарги № 3237/10/25-137/40 від
24.04.2003р.; стягнуто з Державної податкової інспекції у
м. Славутичі Київської області на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю “Ніфея” 101,50 грн. судових витрат; стягнуто з
Державної податкової адміністрації у Київської області на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніфея” 101,50
судових витрат.
Державна податкова інспекція в м. Славутич та ДПА в Київській
області звернулися з касаційними скаргами, в яких просять
скасувати рішення господарського суду міста Києва від
06.02.2004р. у справі № 33/40 та постанову від 22.04.2004р.
Київського апеляційного господарського суду, і прийняти нове
рішення, яким відмовити ТОВ “Ніфея” в задоволенні позовної
заяви.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим
повідомленням-рішенням від 13.03.2003р. № 0000061540/0 позивачу
донараховано податок на прибуток у сумі 2 502 480,00 грн. та
штрафні санкції з цього податку у розмірі 125 124,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
Акту № 15-1-10-1/433 від 13.03.2003р. про результати проведення
перевірки декларації по податку на прибуток, в якому
зазначається, що за результатом перевірки розмір податку на
прибуток, зазначений позивачем у декларації зменшений на суму 2
502 480 грн., сума нарахованого штрафу 125 124 грн.
21.03.2003р. позивачем в рамках процедури апеляційного
узгодження до відповідача-1 було подано скаргу на вказане
повідомлення-рішення. Своїм рішенням про розгляд скарги
№ 2052/10-010 від 28.03.2003р. відповідач-1 скаргу позивача
залишив без задоволення, а податкове повідомлення-рішення
9 0000061540/0 від 13.03.2003р. без змін.
14.04.2003р. позивачем до відповідача-2 було повторно подано
скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13.03.2003р.
№ 0000061540/0. Рішенням № 3237/10/25-137/40 від 24.04.2003р.
про результати розгляду скарги ДПА у Київській області скаргу
позивача залишено без задоволення, а оскаржуваний акт без змін.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що згідно
довідок виконкому Славутицької міської ради № 211 від
14.12.2001р., № 420 від 03.07.2003р., місцем реєстрації та
місцезнаходженням позивача є м. Славутич Київської області
(копії у справі). Постановою Кабінету Міністрів України № 106
( 106-91-п ) (106-91-п)
від 23.07.1991р., м. Славутич віднесено до
території посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про правовий режим
територій, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
від 27.02.1991р.
№ 791а-ХХІ (із змінами і доповненнями) встановлено, що
підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи,
розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та
посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від
оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.
Судами встановлено, що до матеріалів справи позивачем надані
засвідчені копії рішення Славутицького міського суду Київської
області від 25.12.2001р. у справі № 2-537/2001, ухвали
Славутицького міського суду Київської області від 10.01.2002р. у
справі № 2-537/2001, ухвали Славутицького міського суду
Київської області від 07.03.2003р. у справі № 2-537/2001,
рішення Славутицького міського суду Київської області від
11.02.2002р. у справі № 2-60, рішення Господарського суду
м. Києва від 02.04.2002р. у справі № 24/189, ухвали
Господарського суду м. Києва від 21.05.2002р. у справі № 24/189,
рішення Господарського суду Закарпатської області від
20.04.-ЗО.04.2002р. у справі № 1/70, рішення Оболонського
районного суду м. Києва від 04.11.2002р. у справі
№ 2-4553/2002р., ухвали Оболонського районного суду м. Києва від
14.04.2003р. у справі № 2-4553/2002р.,рішення Господарського
суду Харківської області від 03.10.2003р. у справі № 15/484-03,
рішення Славутицького міського суду від 23.09.2002р. у справі
№ 2-408, рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2003р. у
справі № 25/11, постанови Київського апеляційного господарського
суду від 23.04.2003р. у справі № 25/11, рішення Господарського
суду м. Києва від 13.05.2003р. у справі № 33/214, рішення
Господарського суду м. Києва від 29.07.2003р. у справі № 28/338,
постанови Київського апеляційного господарського суду від
06.11.2003р. у справі № 28/338, рішення Господарського суду
м. Києва від 29.07.2003р. у справі № 28/339, постанови
Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2003р. у
справі 28/339, якими встановлено, що ТОВ “НІФЕЯ” знаходиться на
території посиленого радіоекологічного контролю, а також, що на
ТОВ “НІФЕЯ” поширюється дія ст. 7 Закону України “Про правовий
режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 4 ст. З5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивўльної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
В матеріалах справи відсутні будь - які докази щодо спростування
наданих позивачем відомостей про оскарження судових рішень у
встановленому порядку, та доказів про скасування цих рішень.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій
правильно дійшли до висновку, що у даному випадку має місце факт
звільнення позивача від оподаткування, у тому числі від сплати
податку на прибуток.
Отже, судова колегія погоджується із висновком апеляційного
суду, що підстав для донарахування позивачеві податку на
прибуток та застосування фінансових санкцій у податкового органу
не було.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Славутич та
Державної податкової адміністрації в Київській області залишити
без задоволення.
Постанову від 22.04.2004р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 33/40 господарського суду
м. Києва залишити без змін.