ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N 3/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідачів
3-ї особи
розглянувши у Кременчуцької об'єднаної державної
відкритому засіданні податкової інспекції Полтавської
касаційну скаргу області
на рішення від 28 серпня 2001 року
господарського суду Полтавської
області
у справі за позовом Фірми "В" дочірнього підприємства
Спільного виробничо-інвестиційного
підприємства "Ф"
до ЗАТ "У"
третя особа: Кременчуцька об'єднана державна
податкова інспекція Полтавської
області
про спонукання відвантажити
нафтопродукти без сплати акцизного
збору,
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2001 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовом до відповідача про спонукання
відвантажити нафтопродукти без сплати акцизного збору.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28 серпня
2001 року позов задоволено.
У касаційній скарзі Кременчуцька об'єднана державна податкова
інспекція Полтавської області просить вказане судове рішення
скасувати, в зв'язку з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ЗАТ "У" просить в її задоволенні
відмовити, оскільки вважає, що рішення прийнято у відповідності до
норм діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарським судом при
прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову,
господарський суд Полтавської області виходив з того, що СПАТ "Ф"
і його дочірні підприємства, в тому числі фірма "В" не є та не
може бути податковими агентами, так як дія Декрету Кабінету
Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
№ 18-92 від
26.12.1992 року з послідуючими його змінами і доповненнями, так і
Закону України "Про внесення змін в Декрет Кабінету Міністрів
України "Про акцизний збір" ( 2324-14 ) (2324-14)
№ 2324-ІІІ від 22.03.2001
року на останні не поширюється.
Отже, фірма "В", як власник готової продукції, виготовленої на
давальницькій основі за умовами договору № 2 від 11.06.2001 року,
укладеного між сторонами, не повинна сплачувати акцизний збір
виробнику (переробнику), тобто ЗАТ "УН" і, відповідно, при
відпуску готової продукції останнім не повинна надавати
документальне підтвердження банківської установи про перерахування
відповідної суми акцизного збору.
Проте, з зазначеними висновками погодитись не можна, оскільки при
розгляді зазначеного спору господарським судом не взято до уваги,
що згідно із Законом України від 17 лютого 2000 року "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
№ 1457- ІІІ, з дня набуття чинності ч. 1
ст. 5 зазначеного Закону, спеціальне законодавство та державні
гарантії захисту іноземних інвестицій, які були чинними на момент
реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу
іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства,
застосовуються у межах, передбачених ст. 3 цього Закону ( 1457-14
) та ст. 19 Закону від 18 вересня 1991 року № 1560- ХІІ "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
.
Положення ч. 1 ст. 5 Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
України від 17 лютого
2003 року у взаємозв'язку з іншими його положеннями є підставою як
для відмови у наданні, так і для раніше наданих пільг у сфері
валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів
(обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями,
їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим
відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва
нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та
їх реєстрації.
Крім того, відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про
державну податкову службу України" ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
на органи
державної податкової служби України покладено завдання та надане
відповідне право здійснювати контроль за правильністю та
своєчасністю сплати податків і зборів та загальнообов'язкових
платежів суб'єктами підприємницької діяльності.
Тому, розглядаючи даний спір і приймаючи рішення про задоволення
позову у відсутності Кременчуцької ОДПІ, господарський суд
фактично позбавив можливості останню здійснювати контроль за
справлянням та сплатою податків, зборів та обов'язкових платежів
(акцизного збору) ЗАТ "У" в межах договору № 2 від 11.08.2001
року.
Зазначена обставина є безумовною підставою для скасування рішення
господарського суду, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 111-10
Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення господарського суду,
як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального
права, не може залишатись без змін і підлягає скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати
наведене, більш повно з'ясувати обставини справи, суть позовних
вимог і заперечень, вирішити питання про залучення до участі у
справі Кременчуцької ОДПІ, зібраним доказам дати правову оцінку і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 28 серпня
2001 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області в іншому складі суду.