ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N 2/84-25а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційну Ковельської об’єднаної державної податкової
скаргу інспекції
на постанову від 25.03.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 2/84-25а господарського суду Волинської
області
за позовом Львівської державної залізниці
до Ковельської об’єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін:
позивача – Завалишин В.І., за довіреністю
Завалишин Ю.О., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 08.12.2003
року, яке залишене без змін постановою від 25.03.2004р.
Львівського апеляційного господарського суду, частково
задоволено позов Львівської державної залізниці до Ковельської
об'єднаної державної податкової інспекції про визнання частково
недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.11.2001 року
№ 374/23-121-01070758/8378 в частині застосування фінансової
санкції в сумі 375 грн. за здійснення торгівельної діяльності
без придбання торгового патенту; в сумі 1293,8грн. за розрахунки
зі споживачами без використання РРО; донарахування податку з
транспортних засобів у сумі 1542,08 грн.; штрафної санкції у
сумі 1273,46 грн. за використання, одержаних в установі банку
готівкових коштів не за цільовим призначенням та застосування
фінансової санкції у вигляді штрафу в сумі 500,08 грн. за
переліміт готівки в касі. В частині застосування штрафної
санкції в сумі 170 грн. за заниження податкового зобов'язання з
податку на прибуток в позові відмовлено.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
25.03.2004р. Львівського апеляційного господарського суду та
рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2003
року в частині задоволення позовних вимог, а в позові відмовити
повністю.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою прийняття
оспорюваного рішення від 23.11.2001 року
№ 374/23-121-01070758/8378 є зафіксовані в акті перевірки
наступні порушення.
Зокрема, встановлено, що позивачем порушено вимоги п. 6 ст. 3
Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, а саме здійснення торгівельної
діяльності за період з 1.09.1999 року по 31.09.2001 року по
прибуткових касових ордерах через касу підприємства.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1 зазначеного
Закону об’єктом правового регулювання є торгівельна діяльність
за готівкові кошти, тобто діяльність, яка здійснюється
суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними
пўдроздўлами у пунктах продажу товарів.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відомістю про
одержання коштів по прибуткових касових ордерах з 01.01.2000
року по 30.09.2001 року, окремими прихідними касовими ордерами
(а.с.55,56) підтверджується те, що кошти було отримано від
фізичних осіб - працюючих, пенсіонерів згідно прийнятих
соціальних пільг колдоговору локомотивного депо Ковель.
За таких обставин, суди прийшли до правильного висновку, що
зазначені розрахункові операції не відносяться до сфери
торгівлі, а тому податковою інспекцією неправомірно нараховано
штрафні санкції у розмірі 375 грн.
Також, ДПІ встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, згідно якого суб'єкти підприємницької діяльності,
які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в
безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму
покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, що підтверджують виконання
розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим
Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку
розрахункових книжок. Зокрема, депо здійснювалася реалізація
товарів за готівкові кошти в 1 півріччі 2001 року, про що
свідчать записи в касовій книзі від 16.03.2001 року.
Колегія суддів зазначає, що згідно статей 7, 8 названого Закону
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
порядок реєстрації, опломбування та застосування
реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для
реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги),
встановлюється Державною податковою адміністрацією України.
Форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та
ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових
операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної
із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або
використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною
податковою адміністрацією України.
Відповідні нормативні акти, якими було визначено порядок
застосування реєстраторів розрахункових операцій прийняті
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1.12.2000
року N614 “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( z0105-01 ) (z0105-01)
.
Вищевказаний Наказ з урахуванням змін внесених Наказом Державної
податкової адміністрації України від 20.03.2001 року N 116
( z0413-01 ) (z0413-01)
, набрав чинності з 1.07.2001 року”, відповідно
можливість застосовувати РРО згідно вказаних нормативних актів
суб’єкти підприємницької діяльності отримали лише із зазначеної
дати, тобто після фактичного здійснення депо розрахункових
операцій. а тому суд першої інстанції правомірно визнав
застосування податковою інспекцією штрафних санкцій за дане
порушення неправомірним.
В частині донарахування позивачу податку з власників
транспортних засобів колегія суддів зазначає.
Як встановлено судами, паспорти на автомобілі (а.с.54) свідчать
про те, що реєстрація їх проводилась МРЕВ Ковельського МВВС.
Згідно вказаних технічних паспортів автомобіль МАЗ-5334, 1991
року випуску, тип-спеціальний, топливозаправник ТЗА7,5/5334,
державний номер 70-10 ВНН; та автомобіль УАЗ-3303-01, 1990р.,
державний номер 99-10 ВНМ, тип спеціальна, пересувна
дефектовочна установка. Відповідна інформація підтверджена на
запит суду листом від 21.11.2003р. № 11 МРЕВ Ковельського МВВС,
на підставі чого судами зроблено висновок, що вказані автомобілі
відносяться до спеціальних.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли
до правильного висновку про неправомірність нарахування
податковою інспекцією податку з власників транспортних засобів
по завищеній ставці, а тому в частині донарахування податку з
транспортних засобів у сумі 1542,08 грн. оспорюване рішення
обґрунтовано визнано недійсним.
При здійсненні перевірки податковою інспекцією виявлено
порушення депо вимог порядку ведення касових операцій у
національній валюті в Україні, а саме використано не за цільовим
призначенням одержані в установі банку готівкові кошти (не на
виплату заробітної плати, а на виплату витрат по відрядженнях та
господарські потреби) та допущено переліміт надлишку готівки в
касі.
Згідно ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
від 12.06.1995 року відповідальність за порушення
вимог з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань
перед бюджетом і державними цільовими фондами несуть юридичні
особи всіх форм власності.
Як встановлено судами, за п. 5 Положення Локомотивного депо
Ковель Львівської державної залізниці воно діє на правах
відособленого структурного підрозділу залізниці, та не є
юридичною особою. За таких обставин, встановлені Указом
Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 санкції до
структурного підрозділу застосовуватись не можуть.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова
від 25.03.2004р. Львівського апеляційного господарського суду
прийнята у відповідності до вимог законодавства, а касаційна
скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ковельської об’єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанову від 25.03.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 2/84-25а господарського суду
Волинської області залишити без змін.