ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N 2-16/13234-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційні Фірми “Помсельснаб”
скарги
Державної податкової інспекції у
Бахчисарайському районі Автономної Республіки
Крим
на постанову від 22.03.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-16/13234-03 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Фірми “Помсельснаб”
до Державної податкової інспекції у
Бахчисарайському районі Автономної Республіки
Крим
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.11.-05.12.2003р. по справі № 2-16/13234-03 задоволено позов
Фірми “Помсельснаб” про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у
Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим.
Постановою від 22.03.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу відповідача задоволено
частково; рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 18.11-05.12.03р. по справі № 2-16/13234-03 змінено; в
частині стягнення збитків в сумі 3000грн. відмовлено; стягнено з
відповідача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій
частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
залишене без змін.
Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
постанову від 22.03.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду в частині відмови у стягнення збитків в сумі
3000грн.; залишити в цій частині без змін рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 18.11.-05.12.2003р.
Відповідач також подав касаційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 18.11.-05.12.2003р. та постанову від 22.03.2004р.
Севастопольського апеляційного господарського суду в частині
задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення про відмову
в позові у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги
не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив імпорт
цитрусових, вартість яких була визначена згідно контракту.
Митним органом визначено вартість цитрусових на 65834,13 грн.
більше, у зв’язку з чим позивач додатково сплатив податок на
додану вартість у зв’язку з імпортом товарів в сумі 13187,68грн.
На валові витрати позивач відніс суму сплачену постачальнику за
отримані товари. З огляду на це, податковий орган дійшов
висновку, що до податкового кредиту не може бути включена сума
сплаченого ПДВ, яка припадає на різницю між митною та
контрактною вартістю товару.
Колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 7.4.1. Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Оскільки суми ПДВ, що віднесені позивачем до податкового кредиту
були сплачені у зв'язку з придбанням товарів (цитрусових) та
вартість таких товарів повністю віднесена до валових витрат,
колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включено до
податкового кредиту сплачені суми ПДВ в повному обсязі.
Законодавством не передбачено виключення з податкового кредиту
суми сплаченого ПДВ, яка припадає на різницю між митною та
контрактною вартістю товару.
З огляду на викладене, місцевим та апеляційним судами правомірно
визнано недійсними спірні рішення податкового органу, а
касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Стосовно відшкодування збитків в сумі 3000грн. колегія суддів
погоджується з висновками апеляційної інстанції про те, що
ст. 44 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає стягнення витрат по оплаті
послуг адвоката. Стягнення оплати юридичних послуг, наданих
іншими особами ст. 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає.
Посилання позивача на ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не може бути
взято до уваги, оскільки не регулює відносини з повернення
судових витрат. Отже, касаційна скарга позивача також не
підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, колегія судді вважає постанову
апеляційного суду законною та обґрунтованою і підстав для її
скасування не вбачає.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Фірми “Помсельснаб” та Державної податкової
інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
залишити без задоволення.
Постанову від 22.03.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-16/13234-03 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без змін.