ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N 2-15/7907-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першиков Є.В.
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківська І.П.
розглянувши
касаційні Закритого акціонерного товариства “Кула-Крим”
скарги Красноперекопської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову від 01.04.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-15/7907-03 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ЗАТ “Кула-Крим”
до Красноперекопської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін:
позивача – Недашковський В.М., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.11.2004р. по справі № 2-15/7907-03 задоволено позов закритого
акціонерного товариства “Кула-Крим” до Красноперекопської
об’єднаної державної податкової інспекції про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000052602/0,
№ 0000062602/0, № 0000072301/0, № 0000062301/0 від
04.04.04.2003р.
Постановою від 01.04.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду апеляційну скаргу задоволено частково.
Рішення по справі змінено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 04.04.2003р. в частині
донарахування податку на прибуток в сумі 51215,34 і застосування
фінансових санкцій в сумі 5492,79грн. Відмовлено в позові про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№ 0000052602/0 від 04.04.2003р. про донарахування податку на
додану вартість в сумі 24997,42грн. і застосування фінансових
санкцій в сумі 6249,36грн.; в іншій частині рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2004р.
залишено без змін.
ЗАТ “Кула-Крим” звернулося з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову від 01.04.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду, та залишити в силі рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2004р.
по справі № 2-15/7907-03.
Красноперекопська ОДПІ також звернулася з касаційною скаргою, в
якій просить прийняті у справі судові рішення скасувати, а в
позові відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
ЗАТ “Кула-Крим” підлягає частковому задоволенню, а касаційна
скарга Красноперекопської ОДПІ не підлягає задоволенню виходячи
з наступного.
Так, апеляційний суд визнав необґрунтованим збільшення
податковим органом валового доходу виходячи із звичайних цін по
орендній платі, без врахування орендної плати визначеної
договорами оренди. Колегія суддів, погоджується з висновками
апеляційної інстанції про те, що згідно п. 1 ст. 23 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
, що діяв на
момент спірних правовідносин, підприємства мають право
самостійно або на договірній основі встановлювати ціни і тарифи.
Законодавство передбачає застосування звичайних цін в цілях
оподаткування лише у випадках встановлених законом. Підстав для
застосування звичайних цін до операцій з надання в оренду
основних фондів не вбачається.
Щодо нарахування податку на прибуток та застосування фінансових
санкцій внаслідок того, що позивач занизив оподаткований дохід
на суму амортизаційних відрахувань по автомобілям та іншим
основним засобам зданим в оренду, колегія суддів вважає, що
апеляційним судом неправомірно відмовлено в позові в цій
частині. Зокрема, апеляційний суд, виходив з того, що позивач не
мав права на амортизацію тих основних засобів підприємства,
орендна плата за які була встановлена в розмірі нижчому від
амортизаційних відрахувань.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
підпункт 8.1.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який визначає порядок здійснення
амортизації, не містить жодних обмежень щодо права підприємства
на зменшення оподаткованого доходу на суми амортизаційних
відрахувань, в залежності від розміру орендної плати та її
співвідношення із сумами амортизаційних відрахувань. Відповідно,
донарахування податку на прибуток підприємств та застосування
штрафних санкцій в цій частині є неправомірним.
Стосовно сум сплаченого податку з транспортних засобів, колегія
суддів погоджується з апеляційним судом, що такі суми правомірно
включені позивачем до валових витрат згідно п.п. 5.2.5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
яким передбачено віднесення до валових витрат сум внесених
(нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів),
установлених Законом України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
.
Також колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду
в частині неправомірності донарахування податковим органом ПДВ в
сумі 25236грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 6309грн.
податковим повідомленням-рішенням № 0000072301/0 від
04.04.2003р., а також в частині донарахування податку на
прибуток в сумі 250150грн і застосування фінансових санкцій в
сумі 125075грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000062602/0
від 04.04.2003р. Окрім того, касаційна скарга Красноперекопської
ОДПІ не містить будь-яких доводів стосовно неправомірності
вказаних висновків апеляційного суду.
ЗАТ “Кула-Крим” в поданій касаційній скарзі вважає
необґрунтованими висновки апеляційного суд в частині визначення
податковим повідомленням-рішенням № 0000052602/0 від
04.04.04.2003р. податкового зобов’язання з ПДВ в сумі
24997,42грн.та застосування штрафних санкцій в сумі 6249,36грн.
Колегія суддів вважає заперечення позивача в цій частині
неправомірними виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 06.11.2001р. позивачем в якості покупця
укладено з ВАТ “Кула” договір купівлі продажу № 28-21.
29.07.2002р. в порядку погашення заборгованості за поставлені
товари позивач передав продавцю простий вексель
№ 66334408602744,емітований ПП “Донхімпродукт” на суму
124987,08грн. При цьому, позивач не нарахував податкові
зобов’язання у зв’язку з відчуженням векселя, посилаючись на те
що вексель в даному випадку не є товаром, а лише розрахунковим
документом (цінним папером), випуск (емісія) якого згідно
п. 3.2.1 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не підлягає оподаткуванню.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку вексель емітований
третьою особою (ПП “Донхімпродукт”), такий вексель не передбачає
його погашення грошовими коштами позивача, тому при розрахунках
позивача з продавцем зазначений вексель виступає товаром, та
операція з передачі векселя (товару) підлягає оподаткуванню на
загальних підставах.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає висновки
апеляційної інстанції в цій частині правомірними.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Кула-Крим”
задовольнити частково.
Постанову від 01.04.2004р. Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-15/7907-03 господарського суду
Автономної Республіки Крим змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови від 01.04.2004р.
Севастопольського апеляційного господарського суду пункти 4, 6.
В іншій частині постанову від 01.04.2004р. Севастопольського
апеляційного господарського суду залишити без змін.
Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.