ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2004 Справа N 5/256
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув Державної податкової інспекції у Шевченківському
касаційну районі м. Запоріжжя
скаргу
на постанову від 15.01.2004
Запорізького апеляційного господарського суду
у справі № 5/256
господарського суду Запорізької області
за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Запоріжжя
до відкритого акціонерного товариства "МК", м.
Запоріжжя
про продовження строку адміністративного арешту активів платника
податків
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
13.10.2003 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі
м. Запоріжжя звернулася до господарського суду Запорізької області
про продовження терміну адміністративного арешту активів ВАТ "МК"
на строк до 4320 годин (6 місяців).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.10.2003 у
задоволенні подання відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
15.01.2003 рішення залишено без змін.
Відмовляючи в позові і залишаючи рішення без змін, судові
інстанції виходили з того, що правила відчуження активів
відповідачем не порушено. Зміни до пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 550-15 ) (550-15)
внесені
Законом № 550-ІV від 20.02.2003, який набрав чинності з
26.03.2003, договір оренди між ВАТ "МК" та ТОВ "МК" укладено
03.01.2003.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Шевченківському
районі м. Запоріжжя просить постанову апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду скасувати і постановити нове
рішення, яким подання про подовження строку повного
адміністративного арешту активів ВАТ "МК" задовольнити,
посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судовими інстанціями встановлено, що згідно запису у Державному
реєстрі записів рухомого майна все рухоме майно та майнові права
ВАТ "МК" з 31.12.99 знаходяться у податковій заставі.
03.01.2003 ВАТ "МК" укладено договір № 8 з ТОВ "МК", відповідно до
умов якого ВАТ "МК" передало в оренду основні засоби з правом
викупу згідно з додатком № 1 до договору. Пунктом 3.5 договору
передбачено, що орендна плата зараховується в рахунок викупу
орендованого обладнання, викуп якого здійснюється після повного
погашення боргів ВАТ "МК" перед бюджетом та Пенсійним фондом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до
повного викупу орендованого обладнання орендарем.
Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого
перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом:
а) продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого
та рухомого майна, майнових та немайнових прав, що
використовується у підприємницькій діяльності платника податків.
Відмовляючи в поданні про подовження строку адміністративного
арешту активів платника податків, судові інстанції не звернули
уваги і не дали оцінки тій обставині чи відповідають дії ВАТ "МК"
вимогам наведеного закону при укладенні договору оренди при
наявності у нього податкового боргу і перебуванні активів у
податковій заставі, бо операція із заставленими активами підлягає
узгодженню з податковим органом.
Згідно пп. 9.1.2 п. 9.2 ст. 9 Закону України № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 в редакції, яка діяла під час укладення
договору оренди, арешт активів може бути застосовано якщо
з'ясовується одна з таких обставин: а) платник податків порушує
правила відчуження активів, визначені пунктом 8.5 ст. 8 цього
Закону.
Проте судові інстанції, відмовляючи в задоволенні подання, не
звернули уваги, що правила відчуження активів платника податків
визначені в п. 8.6 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000, а п. 8.5 цього Закону передбачає захист кредиторів.
Дійсно, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
внесені зміни, але до пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 у повній редакції
внесена редакційна правка. Правила відчуження активів, порушення
яких є підставою для застосування арешту активів, визначені п. 8.6
(а не 8.5) ст. 8 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
. У зв'язку з цим зроблено
правильне посилання на відповідний пункт Закону.
Враховуючи викладене, не можна погодитися із застосуванням при
розгляді справи судовими інстанціями ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову від 15.01.2004 Запорізького апеляційного господарського
суду та рішення від 15.10.2003 господарського суду Запорізької
області у справі № 5/256 скасувати, справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.