ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2004 Справа N 13/104-11/166
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого (доповідача),
суддів
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідача
розглянувши у ЗАТ Комерційного банку "П" та
відкритому засіданні Мелітопольського відділення
касаційні скарги Запорізького регіонального
управління Комерційного банку "П"
на ухвалу від 4 березня 2004 року
господарського суду Запорізької
області
та постанову
Запорізького апеляційного від 13 травня 2004 року
господарського суду
за позовом у справі ЗАТ Комерційного банку "П"
до Відділу державної виконавчої служби
Мелітопольського міського
управління юстиції Запорізької
області
про визнання недійсною постанови ВДВС,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 4 березня 2004
року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного
господарського суду від 13 травня 2004 року, провадження у справі
припинено.
У касаційних скаргах ЗАТ Комерційний банк "П" та Мелітопольське
відділення Запорізького регіонального управління Комерційного
банку "П" просять вказані судові рішення скасувати, як прийняті з
порушенням норм діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали
справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин,
проаналізувавши правильність застосування господарськими судами
при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і
процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ "КБ "П" звернулось з
позовом до ВДВС Мелітопольського міського управління юстиції про
визнання недійсними постанов від 25.02.2002 року про закриття
виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого
напису нотаріуса № 4562 від 06.09.1999 року та від 02.12.2003 року
про скасування постанови державного виконавця.
Ухвалою від 4 березня 2004 року господарським судом провадження у
справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах
України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
виконавче провадження - це сукупність дій органів і
посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на
примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових
осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах
повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими
актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а
також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають
примусовому виконанню.
Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
вчинення виконавчих дій державним виконавцем
здійснюється з винесенням відповідних постанов, тобто вони за
своєю природою є формою вираження цих дій.
Чинним законодавством передбачено, що у випадку незгоди з діями чи
бездіяльністю державних виконавців сторони виконавчого провадження
мають право на оскарження таких дій чи бездіяльності.
Згідно зі ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових
рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника
відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав
виконавчий документ. Скарги по виконанню інших рішень подаються до
суду за місцем знаходження відповідного відділу державної
виконавчої служби.
За результатами розгляду скарги на дії ВДВС виноситься ухвала, в
якій господарський суд визнає доводи заявника правомірними і
залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо
здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає
недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної
виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він
ухиляється від виконання без достатніх підстав, або визнає доводи
скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладене, суд вважає, що господарський суд, з яким
погодилась апеляційна інстанція прийшов до правильного висновку
про непідвідомчість даного спору господарським судам та припинення
провадження у справі.
Ухвала господарського суду та постанова апеляційної інстанції
відповідають матеріалам справи та вимогам діючого законодавства,
що регулює дані правовідносини, тому їх необхідно залишити без
змін.
Доводи ЗАТ Комерційного банку "П" та Мелітопольського відділення
Запорізького регіонального управління Комерційного банку "П",
викладені в касаційних скаргах, суд вважає необгрунтованими,
оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не
грунтуються на вимогах закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 4 березня 2004
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 26 лютого 2004 року залишити без змін, а касаційні скарги -
без задоволення.