ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
01.09.2004                                  Справа N Б-7980/2-31
 
   Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:
 
                       Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
                       справі),
                       Плахотнюк С.О.
                       Львова Б.Ю.
 
розглянувши матеріали  ВАТ “Лізингова компанія
касаційної скарги      “Украгромашінвест”, м. Київ
 
на ухвалу              від 09.10.2003р. господарського суду
                       Харківської області
 
у справі               № Б-7980/2-31 господарського суду
                       Харківської області
 
за заявою              ЗАТ “Транссервіс”, м. Харків
 
до                     ВАТ “Лозівський ковальсько-механічний
                       завод”, м. Лозова
 
про   банкрутство
 
арбітражний керуючий   Христофоров В.П.
 
за участю представників сторони:
 
від боржника – Коновалов О.А., дор. від 30.08.2004 р. № 520/43;
Кутько Г.С., дор. від 30.08.2004 р. № 520/43;
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2003р.
(суддя Міньковський С.В.) у справі № Б-7980/2-31 про банкрутство
ВАТ   “Лозівський  ковальсько-механічний  завод”  відмовлено   у
задоволенні   заяв   акціонерів  ЗАТ  “Украгродеталь”   та   ВАТ
“Лізингова  компанія “Украгромашінвест” про  визнання  недійсним
рішення комітету кредиторів від 09.06.03р. щодо продажу сукупних
валових активів у вигляді частини майнового комплексу боржника.
 
При  винесені  ухвали суд першої інстанції виходив,  зокрема,  з
того,   що  акціонерами  боржника  не  доведено  невідповідності
оскаржувального  рішення компетенції комітету  кредиторів.  Крім
того,   на  думку  суду,  акціонери  боржника  не  є  учасниками
провадження  у  справі про банкрутство згідно  з  ст.  1  Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його  банкрутом”  ( 2343-12 ) (2343-12)
         та положеннями  цього  закону  не
передбачено визнання недійсним рішення комітету кредиторів.
 
Не  погоджуючись  з  винесеною ухвалою, ВАТ “Лізингова  компанія
“Украгромашінвест”  звернулося  до  Вищого  господарського  суду
України   з   касаційною  скаргою,  в  якій  просить   скасувати
оскаржувану ухвалу та прийняти рішення по суті.
 
В  обґрунтування  касаційної скарги її  заявник  посилається  на
порушення  судом  норм  матеріального та  процесуального  права,
зокрема,  ст.ст.  10,  21, 24 Закону України  “Про  господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
        , ст. ст. 1, 84 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        
та п. 1 ст. 5, ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про відновлення
платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
Заслухавши  пояснення представників сторони, обговоривши  доводи
касаційної   скарги,   перевіривши  наявні   матеріали   справи,
проаналізувавши   застосування  судом  норм   матеріального   та
процесуального  права,  колегія  суддів  дійшла   висновку,   що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
 
Відповідно  до  ст.  12  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12  ) (1798-12)
         господарським судам підвідомчі  справи  у
спорах,   що  виникають  при  укладанні,  зміні,  розірванні   і
виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також  у
спорах  про  визнання недійсними актів з підстав,  зазначених  у
законодавстві.
 
При  проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів  у
справі  представляють збори кредиторів або обраний ними  комітет
кредиторів   (ч.  9  ст.  7  Закону  України  “Про   відновлення
платоспроможності   боржника  або   визнання   його   банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
         (далі –Закон)).
 
В   справі  про  банкрутство  питання  щодо  проведення   зборів
кредиторів  і утворення комітету кредиторів регулюються  статтею
16 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
        .
 
До  компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про
вибори членів комітету кредиторів, визначення кількісного складу
комітету  кредиторів,  визначення його  повноважень,  дострокове
припинення  повноважень  комітету кредиторів  або  окремих  його
членів,  інші  питання, передбачені цим Законом  (ч.  5  ст.  16
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
        ).
 
До  компетенції  комітету кредиторів належить прийняття  рішення
про   вибори   голови  комітету,  скликання  зборів  кредиторів,
підготовку  та  укладення  мирової  угоди,  внесення  пропозицій
господарському  суду  щодо  продовження  або  скорочення  строку
процедур  розпорядження  майном боржника  чи  санації  боржника,
звернення  до  господарського суду з клопотанням  про  відкриття
процедури  санації,  визнання  боржника  банкрутом  і  відкриття
ліквідаційної  процедури,  припинення  повноважень  арбітражного
керуючого  (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)
та  про  призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника
майна,  керуючого  санацією,  ліквідатора),  надання  згоди   на
укладення  арбітражним керуючим значних угод  боржника  чи  угод
боржника,  щодо яких є заінтересованість, а також інші  питання,
передбачені цим Законом (ч. 8 ст. 16 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
        ).
 
Колегія  суддів  зазначає,  що  рішення  зборів  кредиторів   чи
комітету  кредиторів є способом волевиявлення  кредиторів  і  не
може  визнаватися  господарським судом  недійсним,  оскільки  за
своєю  правовою природою не є актом юридичної особи,  державного
чи іншого органу.
 
Також,   Законом  не  передбачено  визнання  зборів   (комітету)
кредиторів такими, що не відбулися, або визнання їх недійсними у
справі про банкрутство.
 
Питання  щодо  правомочності  зборів  (комітету)  кредиторів  та
легітимності прийнятих на них рішень господарський  суд  вирішує
при  винесені  судових  актів у справі про банкрутство,  надаючи
таким  рішенням  правову оцінку відповідно до  вимог  статті  43
Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
          та
беручи   їх   до   уваги,  якщо  вони  не   суперечать   чинному
законодавству.  Зокрема,  під час розгляду  клопотання  комітету
кредиторів  відносно  переходу до наступної  судової  процедури,
ухвала за результатами розгляду якого може бути оскаржена.
 
При  цьому,  ці  обставини  зазначаються  лише  в  мотивувальній
частині вказаного процесуального акта.
 
Таким  чином,  висновок  суду першої  інстанції  про  відмову  у
задоволені  вимог  щодо  визнання  недійсним  рішення   комітету
кредиторів  є  обґрунтованим  та таким,  що  відповідає  чинному
законодавству.
 
Крім  того,  колегія суддів зазначає, що акціонером  боржника  є
особа, що володіє на праві власності майновими правами боржника,
а  положення  ст.  1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
         відносять  до  учасників
справи про банкрутство власника майна боржника.
 
Таким  чином,  акціонери боржника можуть бути учасниками  справи
про банкрутство.
 
Враховуючи  викладене,  колегія суддів вважає,  що  підстав  для
зміни або скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, а відтак
і підстав для задоволення касаційної скарги.
 
З  урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1, 7,  16  Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його  банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
        , ст. ст. 12, 111-5,  111-7,  111-9,
111-11    Господарського    процесуального    кодексу    України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.   Касаційну скаргу ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест”
на   ухвалу   господарського  суду   Харківської   області   від
09.10.2003р. у справі №  Б-7980/2-31 залишити без задоволення.
 
2.     Ухвалу   господарського  суду  Харківської  області   від
09.10.2003р. у справі №  Б-7980/2-31 залишити без змін.