ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2004                                       Справа N 10/62

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому     Відкритого акціонерного товариства

судовому засіданні           “К”, м. Київ

касаційну скаргу             

на постанову                 від 30.03.2004

                             Київського апеляційного

                             господарського суду

у справі                     № 10/62

господарського суду          м. Києва

за позовом                   Державного комунального

                             підприємства газового господарства

                             “К”, м. Київ

до                           Комунального сільськогосподарського

                             підприємства “Т”, м. Київ

про   розгляд заяви щодо видачі дублікату наказу

                       В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2004 відмовлено у

задоволенні заяви Державного комунального підприємства  газового

господарства “К” про видачу дублікату наказу.

Суд  мотивував  своє рішення тим, що статтею 120  Господарського

процесуального  кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
          передбачено,  що  у

разі  втрати наказу господарський суд може видати його дублікат,

якщо  стягувач звернувся із заявою про це до закінчення  строку,

встановленого для пред’явлення наказу до виконання. До заяви про

видачу  дублікату при втраті його стягувачем мають  бути  додані

довідка   останнього,   підписана  керівником   чи   заступником

керівника   та   головним  (старшим)  бухгалтером  підприємства,

організації, що наказ втрачено і до виконання не пред’явлено.

Стягувач   звернувся   до   суду   після   закінчення    строку,

встановленого  для  пред’явлення його до виконання.  Крім  того,

стягувачем не додержано вимог ст. 120 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         та

не надано довідки про втрату наказу.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

30.03.2004 залишено без змін ухвалу господарського суду м. Києва

від 16.02.2004 з тих же підстав.

Оскаржуючи  постанову апеляційного суду та ухвалу господарського

суду скаржник просить їх скасувати та направити матеріали справи

до господарського суду м. Києва для розгляду по суті посилаючись

на  те,  що  стаття 120 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          не  передбачає

порядок розгляду заяви про видачу дублікату наказу.

Скаржник  зазначає, що оскільки норма права, що регулює  порядок

розгляду  заяви  про  видачу дублікату наказу  відсутня,  але  в

законодавстві  є інша норма, що регулює схожі з цими  відносини,

то в даному випадку має місце аналогія закону.

Заслухавши  учасників  судового  процесу,  перевіривши  юридичну

оцінку  встановлених  судом  фактичних  обставин  справи  та  її

повноту,  колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Відповідно  до статті 120 Господарського процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         у разі втрати наказу господарський суд  може

видати  його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про  це

до  закінчення строку, встановленого для пред’явлення наказу  до

виконання.

Про видачу дублікату наказу виноситься ухвала.

До заяви про видачу дублікату наказу мають бути додані:

-    довідка  установи  банку, державного  виконавця  чи  органу

зв'язку про втрату наказу;

-    при втраті наказу стягувачем – довідка стягувача, підписана

керўвником  чи  заступником  керівника  та  головним   (старшим)

бухгалтером  підприємства, організації, що наказ втрачено  і  до

виконання не пред’явлено.

Згідно  ст.  33  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         кожна  сторона  повинна

довести  ті  обставини, на які вона посилається як  на  підставу

своїх вимог і заперечень.

Суд   першої  та  апеляційної  інстанції  дійшли  обґрунтованого

висновку,   що   стягувачем  не  надано  належних   доказів   на

підтвердження  поважності причин пропуску  встановленого  строку

пред’явлення  наказу до виконання та свідчення, що підтверджують

втрату   наказу  суду,  зокрема  довідки  стягувача   підписаної

головним бухгалтером та його керівником про втрату наказу.

Посилання  скаржника на те, що оскільки норма права, що  регулює

порядок розгляду заяви про видачу дублікату наказу відсутня, але

в законодавстві є інша норма, що регулює схожі з цими відносини,

то  в  даному випадку має місце аналогія закону відхилено  судом

апеляційної інстанції, оскільки аналогія закону має місце в тому

випадку,  коли  відносини  не  врегульовані  нормативно-правовим

актом,  в  даному  випадку  ст. 120  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        

передбачає  порядок видачі дубліката наказу  і  не  вказано  про

розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Судом   першої  та  апеляційної  інстанції  повно  та   всебічно

досліджені обставини справи і надана їм відповідна оцінка.

З  огляду  на викладене, Вищий господарський суд України  вважає

юридичну  оцінку,  дану  судом першої та  апеляційної  інстанції

обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи  та

чинному  законодавстві  і  підстав  для  задоволення  касаційної

скарги не вбачає.

Керуючись  ст.ст.  111-9,  111-10 Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Київського  апеляційного господарського суду  від  30.03.2004  у

справі № 10/62 без змін.