ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2004 Справа N 1/408пн
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна м. І. - головуючого,
Жаботиної Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
розглянувши у відкритому Акціонерного банку “Український
судовому засіданні комунальний банк”
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.03.2004 р.
у справі господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у
м. Ровеньки
до Акціонерного банку “Український
комунальний банк”,
3-я особа: Комунальне підприємство “Ровеньківське
виробниче об’єднання управління
водопровідно-каналізаційного
господарства”
про спонукання прийняти до виконання платіжну вимогу,
за участю представників сторін:
- позивача: не з’явились;
- відповідача не з’явились;
- 3-ї особи: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.01.2004
р. у справі № 1/408пн позовні вимоги Державної податкової
інспекції у м. Ровеньки задоволено, визнано неправомірними дії
Акціонерного банку “Український комунальний банк” щодо
повернення платіжної вимоги № 491 від 17.10.2003 р., зобов’язано
Акціонерний банк “Український комунальний банк” прийняти до
виконання платіжну вимогу про списання з КП Ровеньківське ВУВКГ
податкового боргу в сумі 10000 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.03.2004р. у даній справі рішення господарського суду
Луганської області від 13.01.2004 р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані посиланням на п. 1.15, п. 1.39,
п. 1.40 ст. 1, п. 20.1 ст. 20 Закону України “Про платіжні
системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
, п. 1.6 ст. 1,
п. 2.3 ст. 2, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 10.1.1. п. 10.1 ст. 10
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 3 Порядку стягнення коштів та продажу інших
активів платника податків, які перебувають у податковій заставі
( 538-2002-п ) (538-2002-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 15.04.02 № 538 та висновком про те, що аналіз
перелічених норм дає підстави вважати, що орган державної
податкової служби може бути ініціатором переказу грошей з
рахунку платника податку, а саме: стягувачем на підставі
виконавчих документів, визначених законом.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Акціонерний банк
“Український комунальний банк” звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати з огляду на те, що судами порушено норми матеріального
права, а саме ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст.ст. 10, 11 Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
, п.п. 1.3, 2.3.1, 3.1.1, 4.4.1, 7.2.1.
10.1.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. п 1.15, 1.25, 1.40, 20.1 Закону України
“Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
,
п. 5 розділу V Інструкції про безготівкові розрахунки в
національній валюті ( z0368-01 ) (z0368-01)
, затвердженої постановою
Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.
Клопотання Акціонерного банку “Український комунальний банк” про
перенесення розгляду справи у зв’язку з відсутністю квитків
київського напрямку задоволенню не підлягає, оскільки колегія
суддів не вбачає в клопотанні підстав для перенесення слухання
справи на інший день, а саме: про час і місце слухання справи
Акціонерний банк “Український комунальний банк” було належним
чином повідомлено - ухвала від 14.07.2004 р. про призначення
розгляду справи на 01.09.2004 р. сторонам у справі була
надіслана 21.07.2004 р.
Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касацўйнўй інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередній інстанцій, Державною податковою
інспекцією в м. Ровеньки 17.10.2003 р. прийнято рішення № 71 про
стягнення податкового боргу з рахунку платника податків – КП
Ровеньківське ВУВКГ в рахунок погашення узгодженої суми
податкового боргу з податку на додану вартість станом на
01.10.2003 р.
На підставі цього рішення ДПІ було предёявлено до виконання у
відділення м. Ровеньки АК “Український комунальний банк”
платіжну вимогу № 491 від 17.10.2003 р. про стягнення грошових
коштів в сумі 10000 грн. з рахунку КП Ровеньківське ВУВКГ, що є
частиною узгодженого податкового боргу з ПДВ.
Платіжна вимога 18.10.2003 р. повернута банком без виконання з
посиланням на лист Національного банку України № 25-111/192-1057
від 10.02.2003 р., яким повідомлялось про визнання недійсним
абз. 2 п. 4, абз. 3 п. 7, п.п. 13, 15 Інструкції про
безготівкові розрахунки України в національній валюті України
( z0368-01 ) (z0368-01)
, якими передбачено, що платіжні вимоги на примусове
списання грошових коштів з рахунків платників на підставі
виконавчих документів надаються державним виконавцем.
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
органами, уповноваженими здійснювати заходи
з погашення податкового боргу (далі – органи стягнення), є
виключно податкові органи, а також державні виконавці в межах їх
компетенції.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків за
рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є
будь-які активи платника податків (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Згідно пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
стягнення
коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не
раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому
другої податкової вимоги.
Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання
банку, обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на
суму податкового боргу.
Отже, Закон України “Про порядок погашення зобов’язань перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
наділяє
податкові органи статусом органів стягнення, рішення останніх
відносить до виконавчих документів, передбачає позасудовий
порядок стягнення грошових коштів за умови дотримання
встановленого пп. 10.1.1 порядку і визначає механізм стягнення
коштів.
Відповідно до пунктів 1.39, 1.40 ст. 1 Закону України “Про
платўжнў системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
списання примусове - списання грошей, що здійснюється стягувачем
без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих
документів у випадках, передбачених законом; стягувач - особа,
яка може бути ініціатором переказу грошей з рахунка платника на
підставі виконавчих документів, визначених законом.
Пунктом 20.1 ст. 20 даного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
ініціатором переказу може бути стягувач, що отримує відповідне
право виключно на підставі визначених законом виконавчих
документів у випадках, передбачених законом. Тобто дана норма
носить загальний характер, поширюється на всі випадки переказу
грошей, передбачених чинним законодавством і не вступає в
протиріччя з нормами Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій
відповідача з повернення без виконання платіжної вимоги про
стягнення коштів з рахунку платника податків у рахунок погашення
узгодженої суми податкового боргую
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та
об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве
значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального
та процесуального права, доводи касаційної скарги не
спростовують висновків суду, у зв’язку з чим підстав для їх
скасування не вбачається.
Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного банку “Український комунальний
банк” залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
10.03.2004р. у справі № 1/408 пн залишити без змін.