ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.12.2003 Справа N 15/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.
суддів : Бакуліної С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової
інспекції Миколаївської області
на постанову від 20.08.2003 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 15/125
господарського суду Миколаївської області
за позовом ТОВ "Термо"
до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової
інспекції Миколаївської області
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача Щедров Ю.М. (довіреність без номеру від 31.10.
2003 р.); Єлецький О.А. - директор
від відповідача Черепін Л.М. (довіреність № 1540/10/01 від
24.12.03 р.), Лосєв О.В. (довіреність
№ 6200/3-10-010 від 06.11.2003 р.)
В С Т А Н О В И В :
По справі оголошувалась перерва до 29 грудня 2003 року.
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 24 грудня 2003 року №
02-14.2/506, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи №15/125 здійснюється
колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна
С.В., Ткаченко Н.Г.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.06.2003
року (суддя Середа О.Ф.) по справі №15/125 в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
20.08.2003 року (головуючий суддя - Туренко В.Б., судді - Бандура
Л.І., Поліщук Л.В.) по справі №15/125 рішення господарського суду
Миколаївської області від 20.06.2003 р. зі справи №15/125
скасоване, позовні вимоги задоволені частково; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ від 20.05.2002
р. №00099262121/0; податкове повідомлення рішення Южноукраїнської
ОДПІ від 20.05.2002 р. №00100262121/0 визнано недійсним в частині
донарахування ПДВ в сумі 33884,66 грн. та застосування штрафної
санкції в сумі 8471,17 грн.; в решті позову відмовлено; стягнуто з
відповідача на користь позивача витрати по держмиту в сумі 106,25
грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу в сумі 59,00 грн. пропорційно задоволеним вимогам.
В касаційній скарзі Южноукраїнська ОДПІ просить ухвалену по справі
постанову апеляційного суду скасувати повністю, рішення місцевого
господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права, а саме пп.7.2.1 п.7.2 ст.7Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.18 Указу
Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
,
пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ч.1 ст.111-12 та ч.1 ст.99
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені
в ній доводи.
Заслухавши представників відповідача, які підтримали доводи
касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу представників
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Южноукраїнською ОДПІ
проведена позапланова тематична перевірка з питань дотримання
вимог податкового законодавства ТОВ "Термо" при проведенні
взаєморозрахунків з ППФ "Парітет", ТОВ "Соляріс", ТОВ "Антей", ПП
НВФ "Віола" за період з 01.01.1999 р. по 31.12.2001 р., за
результатами якої складено акт від 17.05.2002 р. №26-2121/5 та
20.05.2002 р. прийняті податкові повідомлення-рішення:
№00099262121/0 про донарахування податку на прибуток в сумі
54073,49 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 13518,37
грн.; №00100262121/0 про донарахування ПДВ у розмірі 36049,03 грн.
та застосування штрафної санкції в сумі 9012,26 грн.
Як вбачається з акту перевірки таке донарахування здійснено
податковою інспекцією на підставі слідуючого:
В квітні, жовтні, листопаді 1999р. ТОВ "Термо" отримало від ППФ
"Парітет" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 216294
грн., у т.ч. ПДВ - 36049,03 грн., оприбуткування яких в
бухгалтерському обліку оформлено податковими накладними №110 від
26.04.1999р. на суму 12986 грн., у т.ч. ПДВ - 2164,37 грн., №127
від 13.10.1999 р. на суму 76960 грн., у т.ч. ПДВ - 12862,66 грн.,
№158 від 24.11.1999р. на суму 126348,00 грн., у т.ч. ПДВ -
21058,00 грн. Однак, ці податкові накладні, за висновком ДПІ, не
мають юридичної сили, тому ТОВ "Термо" безпідставно, в порушення
пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
віднесло до складу валових витрат суму
витрат по придбанню ТМЦ у розмірі 180244,97 грн. та в порушення
пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесло суми ПДВ, що зазначені в цих
податкових накладних, до податкового кредиту в загальній сумі
36049,03 грн. Вказані порушення призвели до завищення суми валових
витрат та збільшення податкового кредиту.
В акті перевірки наведені причини, з яких податкова інспекція
вважає, що вищезазначені податкові накладні не мають юридичної
сили, а саме:
1. ППФ "Парітет" припинило подання декларацій і звітів до ДПІ у
Приморському районі м. Одеси де стоїть на обліку як платник
податків починаючи з 11 кварталу 1998 р., за юридичною адресою не
знаходиться, операції по розрахунковому рахунку ППФ "Парітет"
припинені з жовтня 1998 р.;
2. договір субпідряду № 18-98/9а від 12.11.1998 р. не можна
вважати укладеним, оскільки засновник та директор ППФ "Парітет"
Гнидіна Н.В. не могла його підписувати, оскільки у квітні 1998 р.
виїхала на постійне місце проживання до Аргентини;
3. на податковій накладній №110 від 26.04.1999 р. взагалі
відсутній підпис особи, що її склала;
4. на податкових накладних №127 від 13.10.1999р. та №158 від
24.11.1999р. підпис особи, що її склала не відповідає зразку
підпису Гнидіної Н.В., єдиній особі, що мала право складати та
підписувати податкові накладні.
Посилаючись на п.2 та п.5 Порядку заповнення податкових накладних
( z0233-97 ) (z0233-97)
, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р.
№165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.1997р.
за №233/2037, податкова інспекція зазначила в акті, що вказані
податкові накладні слід вважати недійсними.
Пунктами 2 та 5 вказаного Порядку ( z0233-97 ) (z0233-97)
передбачено, що
податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник
податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний
податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова
накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою
особою, ніж вказаною у пункті 2 даного порядку.
Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та складання
податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як
платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ППФ "Парітет"
03.12.1998 р. зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності,
03.12.1998 р. включена до ЕДРПОУ, на податковому обліку
знаходиться з 14.04.1998 р., зареєстрована як платник ПДВ
28.04.1998 р. із присвоєнням індивідуального податкового номеру,
про що свідчать статут та свідоцтво про державну реєстрацію ППФ
"Парітет", довідка Одеського обласного управління статистики.
З огляду на встановлені обставини та норми законодавства суд
апеляційної інстанції зробив правомірний висновок, що ППФ
"Парітет" мало право нараховувати податок та складати податкові
накладні, відсутні підстави для того щоб вважати податкові
накладні недійсними з причин наведених в акті перевірки.
Відповідно до вимог пп7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку зобов'язаний
надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені
окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б)
дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи
або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої
як платник податку на додану вартість; г) податковий номер
платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування
юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис
(номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг,
об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування
податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з
урахуванням податку.
Тобто, податкова накладна, як звітний податковий документ, за
наявності в ній передбачених законом реквізитів, підтверджує право
на податковий кредит у покупця ТМЦ.
Як вбачається з п.18 Указу Президента України "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
податкова накладна має бути підписана
особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів
(робіт, послуг), а також скріплена печаткою такого платника
податку - продавця.
Апеляційним судом встановлено, що податкова накладна №110 від
26.04.1999 р. не підписана особою, що її склала, отже оформлена не
у відповідності з вимогами норм права.
Що стосується податкових накладних №127 від 13.10.1999р. та №158
від 24.11.1999р., то вони відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі скаржник фактично посилається не на
відсутність в податкових накладних №№127, 158 визначених
законодавством реквізитів, а на деякі неточності в заповненні
накладних, як то: незазначення повної назви отримувача,
незазначення повної адреси розташування продавця, незазначення
ініціалів особи, що підписала податкові накладні, нечітке
зазначення одиниці виміру робіт тощо, тому доводи щодо порушення
судом пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не можуть бути прийняті судовою колегією
до уваги.
Також судом встановлено, що договір №18-98/9а від 12.11.1998 р.,
який в акті перевірки визнаний податковим органом неукладеним, у
судовому порядку недійсним не визнавався.
Підпунктом 7.2.3. п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що податкова накладна є
звітним податковим документом і одночасно розрахунковим
документом.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена
правилами ведення податкового обліку (абзац 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Таким чином, апеляційним судом зроблений правомірний висновок щодо
правильного, з урахуванням положень пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, віднесення позивачем у 1V кварталі 1999 р. до
складу валових витрат 169423,34 грн. без урахування ПДВ по
податкових накладних №№127, 158, та до податкового кредиту
33884,66 грн. - сум ПДВ, зазначеного в цих накладних.
Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про часткове
задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ від
20.05.2002 р. №00100262121 в частині донарахування ПДВ в сумі
33884,66 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 8471,17 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду щодо
визнання недійсним повністю податкового повідомлення-рішення
Южноукраїнської ОДПІ від 20.05.2002 р. №00099262121/0, яким
позивачу донарахований податок на прибуток та штрафні санкції по
цьому податку, оскільки дані податкових декларацій свідчать про
наявність у позивача у другому кварталі 1999 р. збитків (з
урахуванням неправильно віднесеної за податковою накладною №110
суми - 10821,63 грн.) та відповідно про відсутність підстав для
донарахування податку на прибуток.
Як вбачається з вимог п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
якщо об'єкт оподаткування
платника податку з числа резидентів за результатами звітного
(податкового) кварталу має від'ємне значення (з урахуванням суми
амортизаційних відрахувань). дозволяється відповідне зменшення
об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу,
а також кожного з наступних двадцяти звітних (податкових)
кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта
оподаткування.
Апеляційним судом встановлено, що податок на прибуток був
донарахований позивачу за 1V квартал 1999 р., коли позивачем було
зменшено суму прибутку, отриманого в 1V кварталі 1999 р. на суму
збитків, отриманих в 11 кварталі 1999 р. Отже, колегія суддів
вважає, що податкове повідомлення-рішення про донарахування
позивачу податку на прибуток та штрафної санкції по податку на
прибуток підлягає визнанню недійсним частково по донарахуванню
податку на прибуток в сумі 50827,00 грн. (10821,63 х 30% = 3246,49
грн. і 54073,49 грн. - 3246,49 грн. = 50827,00 грн.) та штрафної
санкції в сумі 12706,75 грн. (5%х 5(звітні квартали)) = 25% і
3246,49 х 25%= 811,62 грн. та 13518,37грн. - 811,62 грн.=12706,75
грн.).
Судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволених
позовних вимог в загальній сумі 194,88 грн. (0,96% від суми
сплачених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8 , п.п. 1, 2 ч.1 ст.111-9, ч.1
ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України ,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області №
5150/3-10-113 від 03.09.2003 року на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 20.08.2003 року задовольнити
частково.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.08.03 року по справі №15/125 в частині визнання недійсним в
повному обсязі податкового повідомлення рішення Южноукраїнської
ОДПІ від 20.05.2002 року №00099262121/0.
В цій частині прийняти нове рішення.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення
Южноукраїнської ОДПІ від 20.05.2002 року №00099262121/0 в частині
донарахування податку на прибуток в сумі 50827,00 грн. та штрафних
санкцій в сумі 12706,75 грн.
Стягнути з п/р Южноукраїнської ОДПІ на користь ТОВ "Термо" витрати
по держмиту в сумі 81,60 грн. та витрати на інформаційно технічне
забезпечення судового процесу в сумі 113,28 грн. пропорційно
задоволеним вимогам.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 20.08.2003 року залишити без змін.
Головуючий суддя Є.Усенко
Судді С.Бакуліна
Н.Ткаченко