Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого,
Суддів,.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
розглянувши матеріали
касаційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності
на постанову від 09.06.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2
господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом Державної інспекції по контролю за цінами
в Автономній Республіці Крим
до суб'єкта підприємницької діяльності
про стягнення економічних санкцій в сумі
345 грн. та штрафу в сумі 690 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державна інспекція по контролю за цінами в АР Крим м.Сімферополь
звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з
суб'єкта підприємницької діяльності м. Армянськ економічних
санкцій в сумі 345 грн. та штрафу в сумі 690 грн. за порушення
державної дисципліни цін.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
04.04.2003 у справі № 2 позов задоволено з тих підстав, що рішення
Державної інспекції по контролю за цінами Автономної Республіки
Крим від 09.10.2002 № 212 позивачем у справі не оспорювалось,
проте не виконувалось і в зв'язку з цим, у позивача наявні правові
підстави для стягнення визначених в ньому сум економічних санкцій
та штрафу в судовому порядку.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.06.2003 зазначене рішення залишено без зміни з тих же підстав.
У поданій касаційній скарзі підприємець просить скасувати ухвалені
по справі рішення та постанову зазначених судових інстанцій та
відмовити позивачу в позові.
Як на правову підставу таких вимог скаржник посилається на неповне
з'ясування судовими інстанціями обставин справи, що привело до
невірного застосування ними норм матеріального права, зокрема,
постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 25 від
05.02.2002 "Про регулювання цін на окремі види продовольчих
товарів", яку він вважає недіючою через відсутність реєстрації в
Міністерстві юстиції України.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення сторін в судовому засіданні, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права прийшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
09.102002 Державна податкова інспекція по контролю за цінами
Автономної Республіки Крим прийняла рішення № 212 "Про
застосування до приватного підприємця економічних санкцій в сумі
345 грн. та штрафу в сумі 690 грн. за порушення державної
дисципліни цін".
Підставою для цього був акт перевірки від 02.08.2002 № 0554
дотримання СПД встановлених постановою Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим від 05.05.2002 № 25 цін на окремі види товарів,
при здійсненні підприємницької діяльності.
В результаті цього виявлено перевищення цим підприємцем граничного
рівня рентабельності при реалізації хліба першого сорту, що
встановлювалась зазначеною постановою.
Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим "Про
регулювання цін на окремі види продовольчих товарів" № 25 від
05.02.2002 прийнята з метою стабілізації цін на споживчому ринку
Автономної Республіки Крим та на виконання доручення Президента
України від 29.01.02 № 1-1/153; відповідає ст.8 Закону України
"Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
від 03.12.90 № 507-ХІІ, яка
дозволяє в разі надмірного росту цін, раніше виведених з-під
контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконкомів
обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад,
тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.
Проте зазначене рішення контролюючого органу позивачем не
оспорювалось, хоча і не виконувалось.
Зазначену обставину судові інстанції правомірно визнали такою, що
є правовою підставою для задоволення позову.
Викладене свідчить про повноту з'ясування судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права, спростовує доводи касаційної скарги.
Витрати по держмиту підлягають покладенню на скаржника.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.06.2003 у справі № 2 залишити без зміни, а касаційну скаргу -
без задоволення.
Головуючий, суддя
Судді