ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2003 Справа N 8/221
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т. Гоголь
за участю представників:
позивача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідачів не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової
інспекції
на постанову від 23.09.2003 p. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/221 господарського суду Сумської області
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до - Конотопської об'єднаної державної податкової
інспекції
- Конотопського відділення державного
казначейства
про стягнення 30453 грн.
ВСТАНОВИВ:
ПП А.А.А. до господарського суду Сумської області був заявлений
позов про стягнення 28447 грн. бюджетної заборгованості з податку
на додану вартість, що виникла у підприємця за період з листопада
2001 року по травень 2003 року та 2006 грн. нарахованих на її суму
процентів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.07.2003
(суддя Зражевський Ю. О.) позовні вимоги задоволено частково:
зобов'язано Конотопське відділення державного казначейства
повернути з державного бюджету України на користь ПП А.А.А.
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі
18659,68 грн. та 1729 грн. процентів, нарахованих за несвоєчасне
відшкодування бюджетної заборгованості.
Рішення суду мотивоване доведеністю матеріалами справи факту
невчасного відшкодування бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість у вказаному розмірі за спірний період та приписами
підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якими передбачено нарахування процентів
на суму бюджетної заборгованості.
В частині стягнення 9700 грн. бюджетної заборгованості у
задоволенні позову відмовлено з огляду на перерахування
Конотопською ОДПІ на розрахунковий рахунок позивача вказаних сум у
травні 2003 року.
За апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної
податкової інспекції Харківський апеляційний господарський суд
(судді: Слюсарева Л. В. - головуючий, Бур'янова С. С., Лакіза В.
В.), переглянувши рішення господарського суду Сумської області в
апеляційному порядку, постановою від 23.09.2003 змінив його,
постановивши стягнути з державного бюджету України бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 18659,68
грн. та 1729 грн. процентів, нарахованих за несвоєчасне
відшкодування бюджетної заборгованості.
При цьому, визнаючи обґрунтованим встановлений в рішенні суду
розмір бюджетної заборгованості та процентів, суд апеляційної
інстанції визнав неправильним спосіб їх відшкодування.
Конотопська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
При цьому заявник посилається на помилкове застосування у рішенні
та постанові приписів підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, норми якого не містять
обов'язку відшкодування з Державного бюджету процентів, які
нараховуються на суму бюджетної заборгованості у розмірі 120 % від
облікової ставки НБУ, оскільки приписи згаданого Закону визначають
лише нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості та не
містять норм, які б встановлювали обов'язок виплати нарахованих
процентів і право платника на їх вимогу і стягнення.
Водночас ДПІ наголошує, що стягнення коштів з доходів державного
бюджету не відбудеться без надання відповідного висновку до
органів державного казначейства. Тому, в даному випадку, на думку
скаржника, характер позову повинен визначатись як немайновий.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т. Б., перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
При розгляді справи господарським судом першої та апеляційної
інстанції було встановлено, що за наслідками господарської
діяльності ПП А.А.А. за період з листопада 2001 року по травень
2003 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення - 18659,68 грн. і
не була вчасно відшкодована позивачу.
Згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом
місяця, наступного після подачі декларації.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику
податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого законом
права підприємства на отримання з Державного бюджету України
надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної
обставини платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплаченого податку.
Наведене доводить неправомірність посилань податкової інспекції на
відсутність зобов'язань щодо здійснення бюджетного відшкодування
та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з
огляду на вимоги підпункту 7.7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
А отже, за встановлених фактичних обставин, висновки
господарського суду першої та апеляційної інстанції у даній справі
стосовно правомірності заявлених до відшкодування сум податку на
додану вартість та процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості, ґрунтуються на приписах підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і
визнаються правомірними.
При цьому колегія суддів зазначає, що апеляційною інстанцією було
правомірно з огляду на вимоги Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено матеріально - правовий
спосіб захисту позивачем порушеного права шляхом стягнення з
Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на
додану вартість та процентів.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає, що постанова у
справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 23.09.2003 p. Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 8/221 господарського суду Сумської
області залишити без зміни.
Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
С у д д і Т. Дроботова
Т. Гоголь