ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2003 Справа N 13/95-03-2745
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Білгород-Дністровської ОДПІ
на постанову від 12.08.2003 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 13/95-03-2745
господарського суду Одеської області
за позовом ТОВ "Босар"
до Білгород-Дністровської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача А.А.А. (довіреність №24/12-2003 від 24.12.
2003 р.)
від відповідача Б.Б.Б. (довіреність № 1561/10 від 20.02.
2003 р.)
В С Т А Н О В И В :
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 24 грудня 2003 року №
02-14.2/506, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи № 13/95-03-2745 здійснюється
колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна
С.В., Ткаченко Н.Г.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Панченко
О.Л.) від 19.06.2003 року по справі №13/95-03-2745 у позові
відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Жукова А.М..) від
12.08.2003р. у справі №13/95-03-2745 рішення господарського суду
Харківської області від 18.06.2003 р. скасоване; позов задоволене;
визнане недійсним повідомлення-рішення №795/26 від 12.11.2002
року, винесене Білгород-Дністровською об'єднаною державною
податковою інспекцією в Одеській області..
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалену по
справі постанову, рішення місцевого господарського суду залишити
без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
судом норм матеріального права, а саме п.18.3 ст.18 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що
Білгород-Дністровською ОДПІ проведена документальна перевірка ТОВ
"Босар" з питання дотримання вимог податкового законодавства при
взаєморозрахунках з фірмою "FLАВОRO INVESTMENTS LTD" /Кіпр/ у
червні 2002р., про що складено акт від 07.11.2002р. № 2135/26. За
результатами перевірки позивачу донараховане податок на додану
вартість у сумі 2956 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі
739 грн., про що прийнято податкове повідомлення - рішення від
12.11.2002р. № 795/26. податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість
яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і
не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким
придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до
складу податкового кредиту не включаються (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997р. № 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(із змінами та доповненнями) у разі укладення
договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт,
послуг) на користь нерезидентів, що розташовані в офшорних зонах,
чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через
їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така
оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших
резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату
вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх
валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків оплаченої
вартості цих товарів (робіт, послуг).
Перелік офшорних зон щорічно оприлюднюється Кабінетом Міністрів
України.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від
14.02.2002р. № 53-р ( 53-2002-р ) (53-2002-р)
Кіпр було віднесено до офшорних
зон.
Судами також встановлено, що на підставі контракту від
01.04.2002р. № О970/02, укладеного між фірмою"FLАВОRO INVESTMENTS
LTD" (Кіпр) та ТОВ "Босар", згідно з ВМД № 50100/2/001979
позивачем імпортовано в Україну з Кіпру товари на суму 16447,50
дол. США. При цьому був сплачений ПДВ митним органам у сумі
19703,50 грн. Відповідно до податкової декларації з ПДВ за червень
2002р., наданої до ОДПІ 02.07.2002р., в рядку 12.1 у складі
імпортованих товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до
складу валових витрат виробництва (обігу), ПДВ від яких сплачено
митним органам, позивачем відображена сума 19704 грн. (колонка Б:
дозволений податковий кредит).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про
те, що відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.18.3
ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та
доповненнями) ТОВ "Босар" мало право включити до складу
податкового кредиту суму ПДВ, що відповідає сумі витрат платника
податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг), які
включаються до складу його валових витрат, тобто 85 % від суми,
сплаченої митним органам, що відповідно складає 16748 грн.
Таким чином враховуючи те, що позивачем у червні 2002р. завищено
суму податкового кредиту, що призвело до заниження податку на
додану вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку про те, що ОДПІ правомірно донараховане позивачу податок
на додану вартість у сумі 2956 грн. та застосовані штрафні
санкції.
З огляду на наведене висновки апеляційного суду щодо того, що
п.18.3 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
стосується лише обчислення прибутку;
сума, яку позивач включив у повному обсязі до податкового кредиту
сплачена ним не у зв'язку із придбанням товару, а у зв'язку з його
ввезенням (отриманням) відповідно до пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і обмежень
щодо розміру податкового кредиту цим законом не встановлено,
колегія суддів вважає помилковими.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
задовольнити, скасувати постанову апеляційної інстанції та
залишити без змін рішення суду першої інстанції
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.6 ч.1 ст.111-9, ч.1
ст.111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської ОДПІ від 10.09.2003 року №
6837/10 на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 12.08.2003 року у справі № 13/95-03-2745 задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
12.08.2003 року у справі № 13/95-03-2745 скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2003 року
залишити без змін.
Головуючий суддя Є.Усенко
Судді С. Бакуліна
Н.Ткаченко