ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2003 Справа N 11/207
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люсент
Текнолоджіз ЧеЗаРа" (Лтд)
на постанову від 19.11.2003 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/207
господарського суду Чернігівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люсент
Текнолоджіз ЧеЗаРа" (Лтд)
до Державної податкової інспекції у м. Чернігові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача А.А.А. (довіреність без номеру від 01.08.2003р)
від відповідача Б.Б.Б. (довіреність № 20066/40/10-010 від
04.09.2003 р.); В.В.В. (довіреність
№ 28825/10/10-010 від 24.12.2003 р.); Г.Г.Г.
(довіреність №28826/10/10-010 від 24.12.2003р.)
В С Т А Н О В И В :
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 24 грудня 2003 року №
02-14.2/507, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи №11/207 здійснюється
колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна
С.В., Ткаченко Н.Г.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.09.2003
року (суддя Бобров Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 19.11.2003 р. (головуючий
суддя - Зеленін В.О., судді Коршун Н.М., Авдеєв П.В.) у справі
№11/207 у позові відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить постановлені по справі судові
акти скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних
вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм
процесуального та матеріального права, а саме ч.2 ст.19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п.1.20 ст.1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ч.1
ст.111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач не надіслав відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши представника позивача, який підтримав касаційну скаргу,
заперечення представників відповідача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.
Рішення та постанова суду мотивовані тим, що в результаті
здійснення господарської операції по продажу обладнання
контрагенту, який в цей період працював на спрощеній системі
оподаткування, по ціні, менше за звичайні ціни на такі товари, що
діяли на дату такого продажу, позивач занизив оподатковуваний
прибуток. Також зазначено, що позивачем не була проведена ні
оцінка, ні переоцінка вартості основних засобів, не було оформлено
відповідним актом оцінки вартості основних засобів з повним
переліком всіх об'єктів, їх інвентаризаційними номерами, датами
введення в експлуатацію, строком корисного використання,
справедливою ціною. Таким чином, відповідач правомірно прийняв за
звичайну ціну продажу розрахункову (залишкову) балансову вартість
проданого обладнання, та вірно застосував норми чинного
законодавства при визначенні податкового зобов'язання позивача по
податку на прибуток, а отже відсутні і підстави для визнання
спірного повідомлення-рішення недійсним.
Фактично судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що
в ході проведення документальної перевірки позивача, відповідачем,
зокрема, було виявлене порушення позивачем пп.7.4.3 ст.7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Суди погодилися з доводами акту, оскільки встановили, що дійсно
підприємством позивача було продано за 40,0 тис. грн. обладнання
ТОВ "Атілос", яке на час укладення угоди працювало на спрощеній
системі оподаткування. Продаж було здійснено без обґрунтування
звичайних цін та без самих цін по кожному найменуванню. Таким
чином, за звичайну ціну, за відсутності детальної обґрунтованості
звичайної ціни позивачем, та враховуючи відповідь Чернігівського
обласного управління статистики про відсутність інформації щодо
середнього рівня цін на продані позивачем види обладнання, була
прийнята розрахункова (залишкова) балансова вартість, що становить
на дату продажу 4371, тис. грн. Тим самим підприємством занижено
оподатковуваний прибуток на суму 4331,6 тис. грн. із розрахунку
(4371,6 - 40,0 = 4331,6).
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт,
послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних
цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи,
послуги), що діяли на дату такого продажу.
Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із
договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату
такого придбання (пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Відповідно до пп.7.4.3 вищезазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
поширюються також
на операції з юридичними особами, які не є платниками податку,
встановленого статтею 10 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, або сплачують
податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
Слід звернути увагу на те, що п.7.4 ст.7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
має загальну
назву "Оподаткування операцій з пов'язаними особами", відповідно і
пп.7.4.3 п.7.4 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
може поширюватися дією лише на
операції платників податку з пов'язаними особами, які одночасно не
є платниками податку, встановленого ст. 10 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж
платник податку ставками.
Отже, суди під час розгляду справи припустилися істотної неповноти
встановлення обставин, що мають значення для справи, не
встановивши чи класифікується укладена позивачем угода
купівлі-продажу обладнання як операція з пов'язаною особою,
оскільки лише в такому випадку спеціальний режим оподаткування
може вплинути на ціну угоди, та відповідно чи порушив позивач при
здійсненні господарської операції пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що звичайна ціна - це ціна продажу товарів (робіт,
послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених)
процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана в
разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних
умовах ведення господарської діяльності.
Відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
індикативні
або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх
у податкових або митних цілях установлюються на підставі
статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт,
послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться
уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.
Таким чином, відповідно до діючого на момент виникнення спірних
правовідносин законодавства, звичайні ціни не могли
встановлюватись шляхом експертного визначення залишкової
(балансової) вартості товарів на момент їх продажу.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. При новому
розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити
обставини по справі, проаналізувати їх та інші докази, що
містяться в матеріалах справи, визначитися щодо належних способів
доказування у даній справі і прийняти рішення у відповідності до
вимог чинного законодавства.
В процесі розгляду справи слід усунути порушення норм
матеріального і процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.3 ч.1 ст.111-9, ч.1
ст.111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Люсент
Текнолоджіз ЧеЗаРа" (Лтд) від 20.11.2003 р. №301-03-0147 на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 року по справі № 11/207 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 24.09.2003
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.11.2003 року по справі № 11/207 - скасувати.
Справу № 11/207 направити Господарському суду Чернігівської
області на новий розгляд.
Головуючий суддя Є. Усенко
Судді С. Бакуліна
Н. Ткаченко