ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.12.2003 року Справа N 20/446
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді,
суддів;
розглянула
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська (надалі ДПІ у Ч-ському районі)
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від 17 вересня 2003 року
у справі № Х6
господарського суду м. Н-ська
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
(надалі Товариство)
до ДПІ у Ч-ському районі
про визнання недійсними рішення та повідомлення
В засіданні взяли участь представники:
-позивача: присутні,
-відповідача: присутні;
За клопотанням Товариства у зв'язку з неотриманням касаційної
скарги та для підготовки відзиву на скаргу розгляд справи на
підставі ухвали від 11.12.03 колегії суддів Вищого господарського
суду України був відкладений на 25.12.03.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у судовому засіданні 25.12.03 оголошено лише
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Рішенням від 17.06.03 господарського суду м. Н-ська (суддя А.А.А.)
в позові Товариства відмовлено з посиланням на п. 4 ст. 5 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, згідно з яким індивідуальні
ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової
валютної операції на період, необхідний для здійснення такої
операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції з вивезення,
переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за
винятком платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами
за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед
нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав
інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком
оплати валютних цінностей.
Підставою для прийняття вказаного рішення були ті обставини, що
відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на
здійснення разової валютної операції на період, необхідний для
здійснення такої операції.
Постановою від 17.09.03 Н-ського апеляційного господарського суду
(колегія суддів: Б.Б.Б., В.В.В., Г.Г.Г.) рішення від 17.06.03
скасовано. Позов задоволено. Визнано недійсними рішення державної
податкової інспекції у Ч-ському районі № 327-22/23519006/13176 від
27.07.2001 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі
408 120,00 грн. за порушення валютного законодавства та податкове
повідомлення про виникнення податкової застави № 449 від 02.08.01.
З прийнятою постановою не погоджується ДПІ у Ч-ському районі,
вважаючи її невідповідною діючому матеріальному та процесуальному
законодавству , а тому скаржник просить скасувати постанову
апеляційної інстанції та прийняти нову постанову , на підставі
якої відмовити Товариству в задоволені позовних вимог.
На думку скаржника постанова апеляційної інстанції прийнята з
порушенням вимог Декрету Кабінету Міністрів України " Про систему
валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
№15-93 від
19.02.93 ,оскільки в процесі розгляду справи було встановлено, що
Товариство не отримало індивідуальну ліцензію на здійснення
операції з вивезення, переказування або пересилання за межі
України валютних цінностей, тому Товариство повинно нести
відповідальність за вказане порушення, у зв'язку з чим і було
прийнято оскаржене рішення ДПІ у Ч-ському районі.
На початку судового розгляду касаційної скарги колегією суддів
Вищого господарського суду України було встановлено наявну описку
при винесенні ухвали колегією суддів Вищого господарського суду
України від 14.11.03 щодо призначення справи до розгляду ,
оскільки в ній було вказано ,що провадження у справі порушено за
касаційною скаргою Товариства на постанову від 17.09.03 Н-ського
апеляційного господарського суду , хоча, фактично, касаційна
скарга була подана ДПІ у Ч-ському районі .
У зв'язку з вказаними обставинами, керуючись ст. 89 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає за необхідне виправити допущену
описку в ухвалі від 14.11.03, вказавши, що за касаційною скаргою
ДПІ у Ч-ському районі здійснюється касаційне провадження у справі
№ Х6 щодо перегляду в касаційному провадженні постанови Н-ського
апеляційного господарського суду від 17.09.03.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, додані до неї
документи, уточнення до неї та відзив на неї , заслухавши
пояснення представників сторін, суддю - доповідача, колегія суддів
Вищого господарського суду України встановила, що Товариство
звернулося до господарського суду м. Н-ська з позовом про визнання
недійсним рішення ДПІ у Я-ському районі (правонаступник - ДПІ у
Ч-ському районі) № 327-22/23519006/13176 від 27.07.01 про
застосування штрафних санкцій в розмірі 408 120,00 грн. за
порушення валютного законодавства та повідомлення про виникнення
податкової застави №449 від 02.08. 01 .
Матеріалами справи підтверджено , що ДПІ у Я-ському районі м.
Н-ська здійснило перевірку Товариства з питань дотримання вимог
чинного валютного законодавства України при виконання контракту
б/н від 10.04.98 з фірмою "YYY" (США), за результатами якої
складено акт від 17.072001р. за № 128/22-10.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Я-ському районі
м. Н-ська прийняла рішення № 327-22/23519006/13176 від 27.07.01
про застосування та стягнення фінансових санкцій, згідно з яким
нарахований штраф в розмірі 408 120,00 грн. на підставі п. 2 ст.
16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
за здійснення
операцій з валютними цінностями, що потребують індивідуальної
ліцензії Національного Банку України.
Як вбачається з акту перевірки, причиною застосування фінансових
санкцій є порушення Товариством п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
№15-93 від 19.02.93, яке полягало в тому, що
Товариство здійснило разову валютну операцію з переказування за
межі України валюти в сумі 200 000 дол. США як 100% страховий
платіж вартості обладнання. На цю операцію Товариство не отримало
індивідуальної ліцензії Національного Банку України.
Рішенням господарського суду в позові Товариства відмовлено з
посиланням на п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
,
згідно з яким індивідуальні ліцензії видаються резидентам і
нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період,
необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії
потребують операції з вивезення, переказування і пересилання за
межі України валютних цінностей, за винятком платежів у іноземній
валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання
зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати
продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших
майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду визнано
недійсними рішення державної податкової інспекції у Ч-ському
районі № 327-22/23519006/13176 від 27.07.01 про застосування
штрафних санкцій в розмірі 408 120,00 грн. за порушення валютного
законодавства та податкове повідомлення про виникнення податкової
застави № 449 від 02.08.01.
Приймаючи вказану постанову, апеляційна інстанція, враховуючи
матеріали справи та встановлені фактичні обставини, прийшла до
висновку , що правовідносини, які склалися між суб'єктами
господарювання при виконанні Контракту № 5-У1/98 від 03.02.1998
р., не є правовідносинами, що пов'язані з виконанням договору
купівлі-продажу, оскільки за його умовами технічні лінії мали бути
завезені тимчасово на умовах повернення їх через рік.
З врахуванням вимоги п. 2.2 та п. 5.1 Контракту від 03.02.98 щодо
оплати виробів, судові інстанції прийшли до висновку ,що
Товариство отримало обладнання оплативши 100% страховий платіж , а
не є його вартість.
Таким чином Контракт № 5-УІ/98 не є договором купівлі-продажу, а є
договором на тимчасове ввезення абонентських ліній.
Згідно з додатком від 10.04.98 право власності переходить до
Товариства у разі здійснення сертифікації виробів та залишення їх
в Україні на умовах, що будуть обговорені сторонами в додатковій
угоді.
В пункті 7.2 Контракту № 5-УІ/98 від 03.02.98 зазначено, що право
власності на вироби залишається закріпленим за постачальником,
поки вся вартість поставки не буде сплачена повністю.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновком апеляційної інстанції, що господарський суд м. Н-ська,
відмовляючи в позові, виходив з того, що матеріали справи не
свідчать про перехід обладнання за вказаним контрактом у власність
позивача, а страховий платіж використано як засіб платежу.
Зазначене стало підставою для висновку суду про те, що відповідач
відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
систему валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
правомірно застосував до позивача штраф за здійснення валютної
операції без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку
України. Проте, як вбачається з матеріалів справи, вказаним
обставинам при прийнятті рішення не дано належної правової оцінки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує ,що
апеляційною інстанцією дано правову оцінки тим обставинам, що
відповідно до пп. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
під продажем послуг розуміється будь-яка
операція цивільно-правового характеру з надання послуг
(результатів робіт), надання права на користування або
розпорядження товарами, у тому числі і нематеріальними активами, а
також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за
компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг
(робіт).
Продаж послуг (результатів робіт) зокрема включає надання права на
користування і розпорядження товарами у межах договорів оренди
(лізингу), продажу, ліцензування або інші способи передачі права
на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права
інтелектуальної власності, у тому числі промислової власності, але
в матеріалах справи відсутні доказі про здійснення операції по
продажу обладнання .
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України,
враховуючи встановлені обставини по справи , погоджується з
висновком апеляційної інстанції ,що вимоги п. 4. ст. 5 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, де передбачено, що індивідуальні
ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової
валютної операції на період, необхідний для здійснення операції з
вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних
цінностей, а оскільки матеріалами справи підтверджено ,що
Товариством був здійсненний платіж в іноземній валюті за межи
України на виконання зобов'язання перед нерезидентами щодо оплати
продукції, послуг, робіт , тому фінансові санкції не могли бути
застосовані до позивача..
Неналежне застосування вказаних норм законодавства сталося через
те, що не дано належної правової оцінки тим фактичним обставинам,
що сума страхового платежу включала в себе не тільки вартість
виробу, що поставлявся, а і вартість ряду послуг, в тому числі і
за користування виробом, навчання спеціалістів, встановлення,
підключення виробу, належно не досліджувалися як факт поставки
товару, так і співвідношення вартості таких послуг та обладнання
як такого.
Крім того, матеріали справи свідчать про факт повернення тимчасово
ввезеного обладнання за межі митного кордону України, в зв'язку з
чим у Товариства не виникає необхідність при переказуванні за межі
України валюти у розмірі 200 000 доларів США в отриманні
індивідуальної ліцензії Національного Банку України .
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська залишити без задоволення.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 17.09.03 у
справі № Х6 господарського суду м. Н-ська залишити без змін.