ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2003 Справа N 17-5-30-20/7787
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18.05.2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О. суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Одеської залізниці та ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн" на постанову
від 04.09.2003 р. Одеського апеляційного господарського суду у
справі N 17-5-30-20/7787 за позовом Акціонерної рибопромислової
компанії "Антарктика" (надалі - АРК "Антарктика") до Одеської
залізниці треті особи ФДМУ; ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн" про
визнання права власності за участю представників: від позивача -
Паньков В.В. від відповідача - Зайцев С.М., Ротару І.В. від третіх
осіб - Луговцев С.О., Чаура С.О. в судовому засіданні
28.11.2003 р. оголошувалась перерва в с т а н о в и в:
В листопаді 2000 р. АРК "Антарктика" звернулась в арбітражний
суд Одеської області з позовом до Одеської залізниці про визнання
права власності на залізничну дільницю в межах: від Іллічівського
морського рибного порту до Предпаромного парку з усіма
розгалуженнями, довжиною 6678 м. В обґрунтування позовних вимог,
позивач посилався на те, що залізнична дільниця була приватизована
організацією орендарів "Антарктика" (засновник АРК "Антарктика"),
і внесена до статутного фонду АРК на підставі договору
купівлі-продажу від 28.05.1994 р. між ФДМУ і ОО "Антарктика".
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 15.12.2000 р.
позов задоволено.
Прокуратура Одеської області в порядку нагляду 06.04.2001 р.
внесла протест на зазначене рішення, в якому просила його
скасувати, посилаючись на те, що рішенням Вищого арбітражного суду
України N 51/7 від 09.10.1997 р. за позовом Генерального прокурора
України в інтересах Міністерства рибного господарства України до
ФДМУ і АРК "Антарктика" визнано недійсним договір від
28.05.1994 р. в частині продажу залізничних колій та зобов'язано
АРК "Антарктика" повернути безпідставно отримане майно.
Постановою арбітражного суду Одеської області від
29.05.2001 р. протест прокурора відхилено, рішення арбітражного
суду Одеської області від 15.12.2000 р. залишено без змін.
25.12.2001 р. Одеський апеляційний господарський суд
розглянувши апеляційну скаргу Одеської залізниці на рішення та
постанову прийняв постанову, якою рішення та постанову
арбітражного суду Одеської області скасував, в позові відмовив з
посиланням на те, що ФДМУ не мав права продавати залізничну
дільницю без погодження з Мінтрансом України та Укрзалізницею, які
здійснюють управління всією мережею залізниць України.
12.12.2002 р. Вищий господарський суд України за касаційною
скаргою АРК "Антарктика" виніс постанову, якою постанову від
25.12.2001 р. Одеського апеляційного господарського суду скасував,
а рішення від 15.12.2000 р. та постанову від 29.05.2001 р.
арбітражного суду Одеської області залишив без змін. Постанова
обґрунтована тим, що договір купівлі-продажу від 28.05.1994 р. за
яким ОО "Антарктика" набула права власності на залізничну дільницю
не було визнано недійсним у встановленому законом порядку та
згідно ст. 64 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
залізничні
дільниці можуть належати підприємствам та іншим суб'єктам
підприємницької діяльності на праві колективної та приватної
власності.
Верховний Суд України розглянувши касаційну скаргу Одеської
залізниці на постанову Вищого господарського суду України від
12.12.2000 р., 18.02.2003 р. виніс постанову, якою всі судові акти
прийняті по справі скасував, а справу передав на новий розгляд до
суду першої інстанції. Постанова мотивована тим, що позовні вимоги
АРК "Антарктика" ґрунтуються на договорі від 28.05.1994 р. між
ФДМУ та ОО "Антарктика" та акті приймання-передачі державної
частки цілісного майнового комплексу до договору. Тобто, вирішення
спору у цій справі може вплинути на права і обов'язки ФДМУ, який
не було залучено до участі у розгляді справи як третю особу, що не
заявляє вимог на предмет спору. Крім цього, ВГСУ не прийняв до
уваги те, що 30.04.2002 р. відбувся аукціон з продажу спірної
залізничної дільниці, переможцем якого було визнано
ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн", з яким було укладено договір
купівлі-продажу цієї залізничної дільниці. Також, судами не в
повній мірі були досліджені всі належні докази по справі.
За наслідками нового розгляду, рішенням господарського суду
Одеської області від 02.07.2003 р. (суддя Рога Н.В.) відмовлено в
задоволені позовних вимог АРК "Антарктика". Рішенням встановлено,
що на виконання договору купівлі-продажу від 28.05.1994 р. між
сторонами був підписаний акт прийому-передачі державної частки
цілісного майнового комплексу ОО "Антарктика" від 28.02.1996 р.,
згідно якого продавець передав, а покупець прийняв викуплену
частку майнового комплексу вартістю 84336390000 крб. Пунктом
5 акту визначено вартість об'єктів, що не належить приватизації в
сумі 3366762 крб. 01.07.1996 р. ОО "Антарктика" передала у
статутний фонд АРК "Антарктика" майно згідно переліку, у п. 326
якого значиться "залізниця - 6678 м, вартістю 101945 тис.крб." На
підставі цих документів позивач вважав, що залізнична дільниця
належить йому на праві власності та вимагав відповідача визнати
своє право власності на цю залізницю. Приймаючи рішення суд
виходив з того, що згідно плану приватизації, спірна дільниця
залізниці не підлягала приватизації. Договір купівлі-продажу від
28.05.1994 р. не містить переліку об'єктів, які викупила
ОО "Антарктика". Акт прийому передачі від 28.02.1996 р. також не
мітить такого переліку. Не визначено перелік викупленого майна і у
свідоцтві про власність від 28.02.1996 р. Між ФДМУ та
АРК "Антарктика" 09.09.1998 р. був укладений договір оренди N 620
державного майна, що не підлягає приватизації, згідно якого
орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне
володіння та користування майно - портові споруди Іллічівського
морського рибного порту, серед яких, зокрема, значиться: Уп. 10
Внутріпортова З.Д.Ф Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від
31.12.1992 р. N 26-92 ( 26-92 ) (26-92)
"Про перелік майнових комплексів
державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів
основного виробництва приватизація, або передачі в оренду яких не
допускається" відчуження портових споруд заборонено. Крім того,
Державною програмою приватизації на 1994 р. ( 3876-12 ) (3876-12)
,
затвердженої Постановою ВРУ від 26.01.1994 р., також визначено, що
портові споруди не підлягають приватизації. Тому ФДМУ не мав права
включати до переліку майна, що підлягало приватизації, спірну
залізничну ділянку.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 р. (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Жукова А.М.)
скасовано рішення господарського суду Одеської області
02.07.2003 р., позовні вимоги АРК "Антарктика" задоволено: визнано
за позивачем право власності на ділянку залізничної колії довжиною
6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до
Предпаромного парку (Іллічівськ-Паромна). Постанова мотивована
тим, що позивач набув права власності на спірну залізничну колію
на підставі договору від 28.05.1994 р., який у встановленому
порядку не оспорений та не визнаний недійсним. Крім того, спірна
дільниця не відноситься до категорії майнових комплексів державних
підприємств, приватизація яких не допускалася згідно вимог Декрету
КМУ від 31.12.1992 р. N 26-92 ( 26-92 ) (26-92)
. Майно, що не підлягало
приватизації відноситься до категорії "портових споруд", в той час
як спірне майно не має такого статусу.
Не погоджуючись з постановою, Одеська залізниця та
ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн" звернулись до Вищого господарського
суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати,
а рішення місцевого господарського суду залишити без змін,
мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої
особи, які підтримали касаційні скарги, пояснення представника
позивача, який заперечував проти задоволення касаційних скарг,
розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг,
перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають
задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,
25.09.1991 р. між ОО "Антарктика" (орендар) та Південним
басейновим виробничим рибогосподарським концерном "Південьриба"
(орендодавець) укладено договір оренди, відповідно до умов якого
орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду основні фонди
Головного підприємства ЧВОРП "Антарктика" балансовою вартістю
407781 тис.руб., оборотні засоби, активи та пасиви станом на
01.08.1991 р. Додатком до договору від 27.11.1991 р.
правонаступником орендодавця визнано ФДМУ.
Додатковою угодою щодо викупу орендованого майна до договору
оренди, укладеного організацією орендарів орендного підприємства
"Антарктика" та ФДМУ 26.05.1994 р., яка є невід'ємною частиною
договору оренди від 25.09.1991 р., сторони визначили вартість
майна, що підлягало приватизації та об'єкти, які не підлягали
викупу.
Розпорядженням Голови ФДМУ від 26.05.1994 р. N 15-РПП
затверджено план приватизації державного майна, взятого в оренду
організацією орендарів ОП "Антарктика", відповідно до якого
остання викупає 100% державного майна, яке підлягає приватизації
та знаходиться в оренді.
28.05.1994 р. між ФДМУ (продавець) та ОО "Антарктика"
(покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов
якого продавець продає, а покупець купує частину державного майна
цілісного майнового комплексу ОП "Антарктика". Передачу майна
передбачено оформити двостороннім актом приймання-передачі після
повної оплати вартості об'єкту приватизації.
28.02.1996 р. між ФДМУ та організацією орендарів
ОП "Антарктика" підписаний акт прийому-передачі державної частки
цілісного майнового комплексу ОП "Антарктика" вартістю
84336390000 крб. та видано свідоцтво про право власності N 489 від
28.02.1996 р.
Як досліджено апеляційним господарським судом,
інвентаризаційні описи, які підписані начальником управління ФДМУ
зі сторони продавця та генеральним директором і головним
бухгалтером зі сторони покупця складають разом додаток N 1 до
договору купівлі-продажу частки державного майна цілісного
майнового комплексу ОП "Антарктика" та містять перелік майна,
викупленого організацією орендарів, в п. 326 якого зазначена
залізниця.
Згідно акту прийому-передачі від 01.07.1996 р. організація
орендарів внесла в статутний фонд АРК "Антарктика", як вступний
внесок, викуплене майно, в тому числі й 6678 м залізниці в межах
від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку.
Листом N 960-НЮ від 19.05.2000 р. Одеська залізниця
погоджувалась визнати право власності АРК "Антарктика" на дільницю
залізниці довжиною 6678 м у межах від Іллічівського морського
рибного порту до передпаромного парку у відповідності зі ст. 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
об'єктом права власності господарського товариства є,
зокрема, майнові внески його членів.
Названа норма цього Закону ( 697-12 ) (697-12)
кореспондується з
положеннями статті 12 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно з якою товариство є власником, зокрема, майна,
переданого йому учасниками у власність. Тобто, будь-яке майно, що
передане господарському товариству, включається до його статутного
фонду як вклад, є часткою учасника в ньому та стає власністю
товариства.
Згідно ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається
належним йому майном, а також має право вчиняти щодо свого майна
будь-які дії, що не суперечать закону.
За таких обставин, оцінивши в сукупності докази що містяться
в матеріалах справи, апеляційний господарський суд дійшов
обґрунтованого висновку про набуття позивачем права власності на
спірну залізничну ділянку в порядку ст. 12 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Наведені в касаційних скаргах протилежні висновки
оскаржувачів не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на
положення ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний господарський суд, проаналізувавши наявні
матеріали справи, підставно дійшов до висновку про те, що спірна
ділянка не мала статусу "портових споруд", а відтак дія Декрету
Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. N 26-92 ( 26-92 ) (26-92)
"Про перелік майнових комплексів державних підприємств,
організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва,
приватизація або передача в оренду яких не допускається" на
правовідносини сторін не поширюється.
Всебічно і повно дослідивши обставини справи відповідно до
вимог ст. ст. 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та роз'яснень
Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від
29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення",
встановивши факт набуття позивачем права власності, апеляційний
господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги,
підставно скасувавши рішення місцевого господарського суду.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану
постанову, апеляційний господарський суд надав вірну юридичну
оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального
та процесуального права, в зв'язку з чим підстав для зміни чи
скасування зазначеного судового акту немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Одеської залізниці та
ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
04.09.2003 р. у справі N 17-5-30-20/7787 залишити без змін.