Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "ZZZ"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.09.03 р.
у справі господарського суду м. Н-ська
за позовом ВАТ "ZZZ", м. Н-ськ
до 1) ЗАТ "QQQ", м. Н-ськ
2) КП "XXХ" Союзу "YYY"
про визнання недійсним договору уступки вимоги
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: присутні,
від відповідачів: 1) не з'явилися
2) присутні;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.07.03 господарського суду м. Н-ська відмовлено у
задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним договору уступки
вимоги від 15.11.99 за № 15/11/99 укладеного між ЗАТ "QQQ" та КП
"XXX" Союзу "YYY".
Постановою від ХХ.09.03 Н-ського апеляційного господарського суду
рішення від ХХ.07.03 господарського суду м. Н-ська залишено без
змін.
Судові рішення мотивовані тим, що договір уступки вимоги від
15.11.99 за № 15/11/99 не суперечить вимогам чинного законодавства
України та не порушує умови контракту № 140/4/98 від 14.04.98,
оскільки чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку
кредиторам права вимоги іншій стороні.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "ZZZ" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, посилаючись на те, господарськими судами порушено та
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права.
Предметом розгляду позову є тільки законність договору уступки
вимоги між ЗАТ "QQQ" та КП "XXX" Союзу "YYY" від 15.11.99. Суть в
тому, що на період укладення договору уступки вимог між сторонами
15.11.99 ЗАТ "QQQ" у встановленому законом порядку не був
кредитором, а ПП "RRR" не було боржником, тому висновки про
відносини ЗАТ "QQQ" та ПП "RRR", як відносини кредитора та
боржника (стосовно обставин договору уступки вимоги між ЗАТ "QQQ"
та КП "XXX") є помилковими.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом м. Н-ська встановлено, що ЗАТ "QQQ"
(продавець) та ПП "RRR" (покупець) 14.04.98 уклали контракт
№140/4/98 на поставку товару.
Відповідно до п. 7.4 вказаного контракту сторони зобов'язалися не
передавати окремих прав і обов'язків, як і всього договору в
цілому, третім особам без досягнення попереднього погодження на це
з іншою стороною.
Додатковою угодою від 18.04.98 контракт № 140/4/98 від 14.04.98
було розірвано за взаємною згодою сторін в зв'язку з невиконанням
ПП "RRR" пункту 4.2 вказаного контракту, який передбачав умови
проведення розрахунків за поставлений товар.
15.11.98 між КП "XXX" та ЗАТ "QQQ" було укладено договір уступки
вимоги № 15/11/99, відповідно до умов якого до КП "XХX" перейшли у
повному обсязі всі права і обов'язки ЗАТ "QQQ" з витребування із
незаконного володіння ПП "RRR" риби свіжомороженої в кількості
67128 кг., чи оплати її вартості в сумі 161977,78 грн., отриманої
останнім за контрактом №140/4/98 від 14.04.98, яка знаходилася на
зберіганні у ЗАТ "ZZZ".
Постановою від ХХ.07.2000 Вищого арбітражного суду України з ЗАТ
"ZZZ" на користь КП "XXX" стягнено вартість свіжомороженої риби в
сумі 161977,78 грн. Дана постанова у встановленому чинним
законодавством порядку не скасована і є чинною.
Відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимога кредиторам іншій особі допускається якщо вона не
суперечить закону чи договору, або коли вимога не пов'язана з
особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що
забезпечують виконання зобов'язань. Уступка вимоги кредиторам
іншій особі є одним із випадків заміни осіб в зобов'язаннях.
Колегія суддів вважає, що господарські суди правомірно дійшли
висновку, що договір уступки вимоги № 15/11/99 від 15.11.99 не
суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує умови
контракту №140/4/98 від 14.04.98 і додаткової угоди від 18.04.98,
оскільки чинне законодавство не вимагає згоди боржника на уступку
кредитором права вимоги іншій особі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від ХХ.09.03 Н-ського апеляційного господарського суду
зі справи № Х0 залишити без змін.