ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.12.2003 Справа N 20/180н
(постанову залишено без змін постановою
Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 20.04.2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Фелікс" на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 13 серпня 2003 року у справі
N 20/180н за позовом відкритого акціонерного товариства Державної
холдингової компанії "Краснодонвугілля" до приватного підприємства
"Фелікс" про визнання недійсною додаткової угоди, -
в с т а н о в и в:
13 травня 2003 року відкрите акціонерне товариство Державної
холдингової компанії "Краснодонвугілля" звернулося до
господарського суду Луганської області з позовом до приватного
підприємства "Фелікс" про визнання недійсною додаткової угоди від
1 березня 2000 року до договору N 334/05-КУ від 15 травня
1997 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 3 липня
2003 року (суддя Кірпа Т.С.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 13 серпня
2003 року (судді Мирошниченко С.В., Кулебякін О.С., Колядко Т.М.),
позов задоволено, визнано недійсною додаткову угоду N 1 від
1 березня 2000 року, стягнуто з відповідача судові витрати.
В касаційній скарзі приватне підприємство "Фелікс" просить
скасувати постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення,
яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом
попередньої інстанції норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти
неї, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що
відповідно до ст. 56 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
угода,
укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути
визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом
помилки. Додаткова угода N 1 від 1 березня 2000 року до договору
N 334/05-КУ від 15 травня 1997 року не відповідає вимогам чинного
законодавства, оскільки зазначена на ній дата прийняття даної
угоди знаходиться за межами періоду дії договору N 334/05-КУ від
15 травня 1997 року. Після закінчення строку дії договору до нього
не можуть вноситися зміни та доповнення. До того ж, спірна
додаткова угода від 1 березня 2000 року скріплена печаткою, яку
підприємство одержало тільки 6 листопада 2000 року.
Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних
вимог є законним, відповідає фактичним обставинам та матеріалам
справи, нормам матеріального і процесуального права, а тому
рішення місцевого суду підставно залишено апеляційною інстанцією
без змін.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів
попередніх інстанцій, а твердження скаржника стосовно того, що
судами порушено норми Конституції України, не можуть братися
касаційною інстанцією до уваги, оскільки ґрунтуються на
неправильному розумінні та тлумаченні цих норм.
З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського
суду зміні або скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Фелікс" залишити
без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 13 серпня 2003 року у справі N 20/180н без
змін.