ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2003 Справа N 27/69
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А.,
суддів : Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Марганецької ОДПІ Дніпропетровської області
на постанову від 08.09.2003 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 27/69
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний
комбінат"
до 1. Марганецької ОДПІ Дніпропетровської
області;
2. ВДК України у місті Марганці
про стягнення процентів по бюджетній заборгованості
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача Зайцев М.В. (довіреність №30/963 від 02.09.
03 р.); Тананайська Ю.А. (довіреність № 30/
1262 від 12.12.03 р.); А.А.А. (доручення №
30/1053 від 01.10.03 р.)
від відповідача-1 Данилов А.В. (довіреність №6993/8/10-0 від
15.12.03р.)
від відповідача-2 не з'явились
В С Т А Н О В И В :
На підставі розпорядження заступника голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 17 грудня 2003 року №
02-14.2/492, яким внесено зміни до складів суддівських колегій,
перегляд в касаційному порядку справи № 27/69 здійснюється
колегією суддів у складі: головуючий - Усенко Є.А., судді Бакуліна
С.В., Глос О.І.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Татарчук В.О.) від 12.06.2003 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя - Євстигнеєва О.С., судді - Тищик І.В., Чимбар Л.О.) від
08.09.2003 року, по справі №27/69 стягнуто з державного бюджету на
користь відкритого акціонерного товариства "Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат" проценти нараховані на суму
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий
2002 року в розмірі 417105,79 грн.; стягнуто з відповідача-1 на
користь позивача 1700 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати ухвалені по
справі рішення та постанову, посилаючись на неправильне
застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме
ч.5 пп.7.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.87 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, ч.3
ст.26 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає прийняті по справі
рішення та постанову законними та обґрунтованими, та просить
відмовити в задоволенні останньої.
Відповідач-2 не скористався наданим процесуальним правом на участь
в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача-1, який підтримав викладені в
касаційній скарзі доводи, заперечення на касаційну скаргу
представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин
справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2002р. по
справі №28/55 стягнуто з держбюджету на користь ВАТ "Марганецький
ГЗК" бюджетну заборгованість по ПДВ за лютий 2002р. в розмірі
3938676грн.
Суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги з огляду на
наступне.
Згідно з пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду,
платник податку подає органу державної податкової служби за місцем
свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи
виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.
Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця наступного після подачі
декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
ВАТ "Марганецький ГЗК" виконані всі необхідні дії, потрібні для
відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок. Однак, такого
відшкодування проведено не було, що стало підставою для
нарахування процентів в розмірі 417 105 грн. 79 коп. станом на
08.04.2003р.
Зазначена в пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
норма чітко визначає період
нарахування процентів, розмір ставки НБУ, а також право платника
податків на стягнення коштів бюджету.
Доводи касаційної скарги про відсутність законодавчого
врегулювання порядку сплати процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості, суперечать положенням підпункту 7.7.3
пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки передбачивши право платника на
відшкодування бюджетної заборгованості разом із нарахованими на її
суму процентами в разі порушення терміну відшкодування,
законодавець тим самим поширив правила відшкодування бюджетної
заборгованості на порядок сплати цих процентів, так як фактично
йдеться про розмір відшкодування як такого.
Що ж до посилань відповідача на порушення господарським судом ст.
87 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, ч.3 ст.26, ст.36 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
із
зазначенням, що в Державному бюджеті на цей рік не було
передбачено витрат на відшкодування процентів по ПДВ, такі не
можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на те, що підпункт
7.7.3 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не ставить право платника на отримання
процентів у залежність від зазначених умов.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Марганецької ОДПІ Дніпропетровської області від
17.09.2003 року № 5029/8/10-0 на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 08.09.2003 року у справі №
27/29 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 08.09.2003 року у справі №
27/29 - без змін.
Головуючий суддя Є.Усенко
Судді С.Бакуліна
О.Глос