ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2003 Справа N 33/154-03
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМ
України по Харківській області)
на рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2003
p.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 p.
зі справи № 33/154-03
за позовом РВ ФДМ України по Харківській області
до колективного сільськогосподарського підприємства "Птахофабрика
"Зоря" (далі - КСП "Птахофабрика "Зоря")
та суб'єкта підприємницької діяльності свідоцтво № X1 А.А.А. (далі
- СПД А.А.А.)
про визнання недійсним договорів.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
РВ ФДМ України по Харківській області - Караваєва О.О., КСП
"Птахофабрика "Зоря" - Б.Б.Б., В.В.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.06.2003
(суддя Савченко А.А.) РВ ФДМ України по Харківській області
відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу об'єктів нерухомості, укладених КСП "Птахофабрика
"Зоря" та приватним підприємцем А.А.А. з мотивів подання позову до
неналежного позивача, оскільки постановою господарського суду
Харківської області від 24.12.2001 у справі № Б-7452/2-14 КСП
"Птахофабрика "Зоря" було визнано банкрутом.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 (колегія суддів у складі: суддя Бондаренко В.П. -
головуючий, судді Токар В.М. і Плужник О.В.) назване рішення
залишено без змін. Приймаючи таку постанову, апеляційний
господарський суд виходив з того, що позов заявлено неналежним
позивачем, оскільки спірне майно підлягало передачі до комунальної
власності та після включення до балансу майно стало власністю КСП
"Птахофабрика "Зоря", і усі спори стосовно цього майна повинні
розглядатися в межах справи про банкрутство.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України РВ ФДМ
України по Харківській області просить скасувати рішення суду
першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду і
прийняти нове рішення. Скаргу мотивовано неправильним
застосуванням судовими інстанціями норм матеріального права, а
саме статей 48, 50 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
статей 10, 35 Закону України "Про підприємства в України"
( 887-12 ) (887-12)
, статті 145 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, Указу Президента України №66/95 від 19.01.95 "Про
прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі"
( 66/95 ) (66/95)
, статей 4,26,23 Закону України "Про передачу об'єктів
права державної та комунальної власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Гр. Б.Б.Б. в судовому засіданні подано доручення, видане йому СПД
А.А.А. на право ведення справ у судових установах; проте, оскільки
відповідний документ всупереч приписам частини п'ятої статті 28
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
нотаріально на оформлено, він судом
не приймається.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У зв'язку із заявою ліквідатора КСП "Птахофабрика "Зоря" В.В.В.
про відвід колегії суддів Вищого господарського суду України у
складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М.,
Джунь В.В. в засіданні суду було оголошено перерву.
Ухвалою заступника Голови Вищого господарського суду України від
03.12.2003 відповідну заяву залишено без задоволення, в зв'язку з
чим розгляд касаційної скарги ухвалою Вищого господарського суду
України від 04.12.2003 було призначено на 17.12.2003 о 15 год. 30
хв.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних
обставини справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників РВ ФДМ України по Харківській області та КСП
"Птахофабрика "Зоря", Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної
скарги, скасування рішення суду першої інстанції та постанови
апеляційного господарського суду та передачі справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 25.06.1995 затверджено план приватизації цілісного майнового
комплексу "Птахофабрика "Зоря", відповідно до якого 14.09.1995
товариством покупців-членів трудового колективу птахорадгоспу
"Зоря" і РВ ФДМ України по Харківській області укладено договір №
320 купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу
птахорадгоспу "Зоря". Пунктом 1.4 договору від 14.09.1995 № 320
передбачено, що об'єкти соціально-побутової сфери підлягають
передачі згідно зі статтею 8 Указу Президента України "Про
прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі"
( 66/95 ) (66/95)
від 19.01.95 №66/95 в комунальну власність, залишаються
в державній власності і передаються товариству покупців у
тимчасове безоплатне користування до моменту їх фактичної передачі
в комунальну власність. Використання вказаних об'єктів
здійснюється товариством покупців на підставі відповідного
договору, укладеного сторонами;
- договір на безоплатне користування об'єктами соціально-побутової
сфери, як передбачено у пункті 1.4. договору, укладеного РВ ФДМ
України по Харківській області і КСП "Птахофабрика "Зоря", не
укладався;
- постановою господарського суду Харківської області від
24.12.2001 у справі № Б-7452/2-14 КСП "Птахофабрика "Зоря" визнано
банкрутом та щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру;
- цією ж постановою від 24.12.2001 ліквідатором КСП "Птахофабрика
"Зоря" призначено Д.Д.Д. (після укладення шлюбу - В.В.В.);
- 25.04.2002 КСП "Птахофабрика "Зоря" в особі арбітражного
керуючого - ліквідатора В.В.В. та СПД А.А.А. укладено
договір-купівлі продажу будівлі аптеки, розташованої за адресою:
с. Хролі, вул. Польова, 6;
- 19.09.2002 тими ж сторонами укладено договір-купівлі продажу
будівлі лазні з пральнею площею 628,9 кв.м., розташованої за
адресою: с. Хролі, вул. Польова, 2.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд
виходив з того, що КСП "Птахофабрика "Зоря" є неналежним
відповідачем у справі, оскільки на час подання позову його було
визнано банкрутом і від його імені діяла ліквідатор Д.Д.Д. Проте
такого висновку суд дійшов у зв'язку з неправильним застосуванням
норм матеріального права. Відповідно до частини першої статті 37
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа
припиняється шляхом ліквідації або реорганізації. Статтею 23
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено з дня визнання
боржника банкрутом лише відкриття ліквідаційної процедури. Той
факт, що з дня визнання боржника банкрутом припиняється його
підприємницька діяльність і припиняються повноваження органів
управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження
його майном, не свідчить про ліквідацію його як юридичної особи.
Призначений судом арбітражний керуючий лише виступає від імені
банкрута, і його діяльність не припиняє процесуальної
правоздатності боржника. Тому висновок господарського суду першої
інстанції про те, що позов заявлено до неналежного відповідача,
помилковий. Отже прийняте судом рішення підлягає скасуванню.
У розгляді справи в апеляційному порядку апеляційна інстанція
помилковість висновків місцевого суду не усунула, а сама дійшла
помилкового висновку про те, що спірне майно належить КСП
"Птахофабрика "Зоря" на праві власності, без належного повного
дослідження усіх обставин справи.
Апеляційна інстанція встановила, що відповідно до пункту 1.4
договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового
комплексу птахорадгоспу "Зоря" від 14.09.1995 №320 об'єкти
соціально-побутової сфери залишалися в державній власності та
підлягали передачі згідно із статтею 8 Указу Президента України
"Про прискорення приватизації майна в агропромисловому комплексі"
( 66/95 ) (66/95)
від 19.01.95 № 66/95 в комунальну власність і
передавалися товариству покупців у тимчасове безоплатне
користування до моменту їх фактичної передачі в комунальну
власність. Таким чином, з урахуванням встановлення апеляційним
господарським судом відсутності даних про передачу цих об'єктів до
комунальної власності, слід дійти висновку, що вони залишились у
державній власності. Тобто у апеляційної інстанції не було
правових підстав вважати їх власністю КСП "Птахофабрика "Зоря".
Той факт, що зазначені об'єкти не обліковувалися на
позабалансовому рахунку, а були взяті на баланс КСП "Птахофабрика
"Зоря", не підтверджує переходу права власності, оскільки баланс
підприємства є документом бухгалтерського обліку і не може
свідчити про право власності на майно.
Відповідно до пункту 3 наказу Фонду державного майна України та
Міністерства економіки України від 19.05.99 р. № 908/68, що ним
затверджено Положення про управління державним майном
( z0414-99 ) (z0414-99)
, яке не увійшло до статутних фондів господарських
товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі,
забезпечення управління державним, яке не увійшло до статутних
фондів господарських товариств, доручено Фонду державного майна
України. Таким чином, стосовно майна, що не увійшло до статутного
фонду господарського товариства, Фонд державного майна України є
належним позивачем.
Разом з тим у розгляді справи судовими інстанціями не
досліджувалися питання про те, чи відноситься приміщення аптеки та
бані з пральнею до об'єктів, які не увійшли до статутного фонду
товариства. Так, досліджений судовими інстанціями пункт 1.4
договору від 14.09.95 № 320 містить тільки загальну вартість
майна, що не увійшло до статутного фонду товариства. Перелік цього
майна міститься в акті приймання-передачі майна цілісного
майнового комплексу державного підприємства "Птахофабрика "Зоря"
від 14.01.97 та плані приватизації цілісного майнового комплексу
"Птахофабрика "Зоря" від 24.07.95, які судовими інстанціями не
досліджувалися. Відповідно до частини першої статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за результатами
обговорення усіх обставин справи і частини першої статті 43
названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Що ж до поданого СПД А.А.А. письмового клопотання про відкладення
розгляду справи з метою залучення третіх осіб, яким він реалізував
майно, то відповідно до статті 27 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на
стороні позивача або відповідача тільки до прийняття рішення
господарським судом у справі, тому у задоволенні клопотання Вищий
господарський суд України вважає за необхідне відмовити.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно розглянути питання про залучення зазначених у
відповідному клопотанні осіб як третіх осіб у справі, встановити
зазначені у цій постанові обставини, надати доводам сторін і
поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір
згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Харківській області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2003
p. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.09.2003 p. зі справи № 33/154-03 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь