ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2003 Справа N 26/170а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському
районі м. Донецька
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 29.09.03 p.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергія",
м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Пролетарському
районі м. Донецька
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № 8 від 03.06.03 p.
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 13.08.03 господарського суду Донецької області (з
урахуванням ухвали від 25.09.03) позовні вимоги задоволено
частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Пролетарському районі м. Донецька : - № 0000082330/0
192-23-1/31616048/1334 від 18.02.03 про донарахування податку на
прибуток у сумі 293350 грн. та застосування фінансових санкцій у
сумі 117368 грн. на загальну суму 410718 грн.; - № 0000182330/0
191-23-1/31616048/1333 від 18.02.03, про нарахування ПДВ у сумі
101 382, 03 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі
49938, 09 грн. на загальну суму 151320, 12 грн., в частині
донарахування ПДВ у сумі 91306, 56 грн. та застосування фінансової
санкції у сумі 46 892, 56 грн. на загальну суму 138199, 48 грн.; -
№0000182330/2 1108-23-1/31616048/4655 від 22.05.03 (зареєстровано
23.05.03), про нарахування податку на прибуток у сумі 155130 грн.
та застосування фінансових санкцій у сумі 50 148 грн. на загальну
суму 205278 грн.; - № 0000182330/2 1107-23-1/31616048/4654 від
22.05.03 (зареєстровано 23.05.03 р.) про нарахування ПДВ у сумі
7966, 91 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 3229, 09
грн. на загальну суму 11196 грн.
У задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000182330/0 191-23-1131616048/1333 від
18.02.03, про нарахування ПДВ у сумі101382, 03 грн. та
застосування фінансової санкції у сумі 49938, 09 грн. на загальну
суму 151320,12 грн. та застосування фінансової санкції у сумі
1991, 73 грн. відмовлено.
Стягнено з Державної податкової інспекції у Пролетарському районі
м. Донецька на користь ТОВ "Науково-виробниче підприємство
"Енергія" витрати зі сплати держмита у сумі 85 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118
грн.
Постановою від 29.09.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 13.08.03 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно з п.5.1 ст.5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума
будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або
нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку
для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що до складу
валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою
або нарахуванням процентів (у тому числі за будь-якими кредитами,
депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або
нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської
діяльності платника податку.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду
звернулось у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить її скасувати, посилаючись на те, що судами порушені
норми п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п.п.3.1.2
п.3.1 ст.3, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що на підставі акту
№23-114/23/31616048 від 03.02.03 ДПІ у Пролетарському районі м.
Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000082330/0
192-23-1/31616048/1334 від 18.02.03, № 0000182330/0
191-23-1/31616048/1333 від 18.02.03, №0000182330/2
1108-23-1/31616048/4655 від 22.05.03, №0000182330/2
1107-23-1/31616048/4654 від 22.05.03 за результатами позапланової
документальної комплексної перевірки ТОВ "Науково-виробниче
підприємство "Енергія" з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.10.01 по 01.10.02.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.02.03 №0000182330/0
191-23-1131616048/1333 визначена сума податкового зобов'язання за
платежами з ПДВ на загальну суму 151320, 12 грн., у тому числі
101382, 03 грн. - основного платежу, 49938, 09 грн. - штрафних
санкцій.
Рішенням ДПА в Донецькій області від 08.05.03 №6400/10/25-013-5 за
результатами розгляду скарги ТОВ "Науково-виробниче підприємство
"Енергія" податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пролетарському
районі м.Донецька від 18.02.03 №0000182330/0
191-23-1131616048/1333 скасовано в частині донарахованого податку
на додану вартість по автомобільній дорозі в сумі 3162 грн., у
тому числі 2108, 20 грн. - ПДВ та 1053, 80 грн. - штрафна санкція.
Господарський суд правомірно зазначив, що факт завищення валових
витрат за операціями з придбання плитки свинцевої футировочної у
ТОВ "Енергосплав" не знайшов підтвердження матеріалами справи, в
зв'язку з чим нарахування ПДВ з цієї операції на підставі п.7.4.1
п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є неправомірним.
Податковим повідомленням-рішенням від 18.02.03 №0000082330/0
192-23-1/31616048/1334 визначена сума податкового зобов'язання за
платежами з податку на прибуток на загальну суму 410718 грн., в
тому числі 293350 грн. - основного платежу, 117368 грн. - штрафних
санкцій.
ДПІ дійшла висновку, що підприємством в порушення п.п.7.4.2 п.7.4
ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
неправомірно віднесено до складу валових витрат
456533, 12 грн., оскільки інформація про звичайні ціни на плитку
свинцеву футировочну в управлінні статистики Донецької області
згідно листа від 29.11.02 №13-16-910 відсутня, а на підставі
ринкових цін згідно прайс-листа ЗАТ "Мегатекс", який виступав
вантажовідправником свинця ТОВ "Науково-виробниче підприємство
"Енергія" на експорт, максимальна ціна на свинець складала 3200
грн. за 1 тонну (з ПДВ), а також неправомірно віднесено до складу
основних фондів автомобільну дорогу загального користування, яка
повинна бути віднесена до складу невиробничих фондів та не
підлягає амортизації (на формування валових витрат та податку на
прибуток дане порушення не вплинуло).
При оцінці спірних правовідносин щодо порушення п.п.7.4.1 п.7.4
ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарський суд правомірно врахував, що на момент
закінчення перевірки та прийняття оспорюваних податкових
повідомлень-рішень від 18.02.03 набув чинності Закон України "Про
внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 349-15 ) (349-15)
від 24.12.02 №349-IV, яким пункт 1.20.
ст.1 щодо визначення терміну "звичайна ціна" викладений в новій
редакції. Пунктом 1.20.10 ст.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що донарахування
податкових зобов'язань платнику податку податковим органом
внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою,
встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за
непрямими методами. Рішення про застосування непрямих методів
визначення податкового зобов'язання за результатами комплексної
документальної перевірки органом державної податкової служби не
виносилось.
Господарським судом встановлено, що податкове зобов'язання з даної
операції визначено, виходячи з ціни 2666, 67 грн. - максимальної і
звичайної ціни без ПДВ, а з ПДВ -3200 грн., виходячи з ціни на
свинець марки С-1 в чушках, а не на плитку свинцеву футеровочну.
Податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2003р. (дата
реєстрації 23.05.03) №0000082330/2 1107-23-1/31616048/4655
визначена сума податкового зобов'язання за платежами з податку на
прибуток на загальну суму 205278 грн., у тому числі 155130 грн. -
основного платежу, 50148 грн. -штрафних санкцій.
В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підприємством віднесені до складу валових витрат
суми відсотків у розмірі 517,1 тис.грн. за кредитною угодою
№197/Ю, оскільки, на їх думку, такі виплати відносяться до складу
валових витрат тільки у зв'язку з веденням господарської
діяльності платника податків, направленої на отримання прибутку.
Пунктом 1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що господарська діяльність
- це будь-яка діяльність особи, що направлена на одержання
прибутку в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у
разі якщо безпосередня участь такої особи в організації такої
діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в
грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовлюються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що до складу
валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою
або нарахуванням процентів (у тому числі за будь-якими кредитами,
депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або
нарахування здійснюються в зв'язку з веденням господарської
діяльності платника податку.
Отже, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не пов'язує включення до складу валових витрат,
витрат пов'язаних з виплатою або нарахуванням відсотків за
борговими зобов'язаннями у відношенні до результатів господарської
діяльності, тому висновок ДПІ про те, що позивач неправомірно
відніс до складу валових витрат витрати пов'язані зі сплатою
відсотків за кредит у сумі 517100 грн. є помилковим.
Податковим повідомленням-рішенням від 22.05.2003р. (дата
реєстрації 23.05.03) №0000182330/2 1107-23-1/31616048/4654
визначена сума податкового зобов'язання за платежами з ПДВ на
загальну суму 11196 грн., у тому числі 7966, 91 грн. - основного
платежу, 3229,09 грн. - штрафних санкцій.
Відповідно до приписів п.1.9 ст.1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 20.12.00 №2181-ІІІ,
п.п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби
податкових повідомлень платникам податків ( z0567-01 ) (z0567-01)
,
затвердженого наказом ДПА України від 21.06.02 №253,
зареєстрованого в Мінюсті України 06.07.01 за №567/5758
господарський суд обґрунтовано визначився, що за результатами
розгляду скарги орган державної податкової служби повинен був
направити позивачеві лише податкові повідомлення, а не приймати
рішення про донарахування податків та застосування фінансових
санкцій.
Підпунктом 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 20.12.00 №2181-III
передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за
підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який
припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на
який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 29.09.03 p. Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 26/170а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко